The President of Ukraine traditionally addresses the nation on December 31, just before midnight marking the New Year. Although many believe that this time the New Year greetings will be delivered by Viktor Yushchenko, no-one is absolutely sure. No other election campaigns in Ukraine have been marked by such extreme political conditions. Yushchenko’s supporters held a non-stop rally on Maidan Nezalezhnosti (Independence Square) for several weeks, protesting the election fraud of November 21. The event became known as the Orange Revolution, the colour favoured by the opposition leader’s fans.

Thanks to the remarkable civic activity and staunchness of the rank-and-file Orange revolutionaries, political changes of global importance had taken place within two weeks in Ukraine. Unquestionably the most important of them was the Supreme Court’s ruling (October 3), stating the fact of election fraud after the runoff turnout. For five days the whole country watched the Supreme Court hearings as though they were a blockbusting television serial. No-one was sure of the outcome until the very last moment, because the case was manifestly political. Law and politics were tied into a controversial knot and untangling it was anything but easy. On the one hand, the presidential election law, enacted in the wording proposed by Viktor Yushchenko’s faction, does not envisage annulling the turnout. The latter could be challenged in court, with regard to the separate constituencies. On the other hand, the Supreme Court’s verdict would be the only way to settle the biggest crisis in the history of independent Ukraine. The Supreme Court made the only correct decision, given the highly sophisticated situation, allowing the Yushchenko team’s claim only partially, not naming him the winner, but ruling for a runoff rerun in view of evidence of gross violations of the election law. In other words, the presidential campaign is still underway in Ukraine as we go to press. The third round is scheduled for December 26, after the Catholic Christmas, with the same two candidates, Viktor Yushchenko and Viktor Yanukovych. The SC decision, however, only outlined a legal way out of the electoral impasse. To realise it, Yushchenko’s team believes that both rivals must campaign on equal terms, including retirement of the cabinet, replacement of the Central Election Commission membership, and upgrading the election law. Leonid Kuchma took advantage of the situation and challenged Viktor Yushchenko with counterclaims. He would be prepared to meet the opposition’s demands in return for amending the constitution. Once the Verkhovna Rada had passed the constitutional reform bill (substantially curbing the presidential powers), Leonid Kuchma would sign the amendments to the presidential election law right there and then, in the VR auditorium, whereupon he would promptly submit new CEC membership and sign an edict retiring Yanukovych.

Viktor Yushchenko has repeatedly declared that he stands for the constitutional reform, but that the new form of administration must be introduced after 2006. Leonid Kuchma’s plan is easy to understand: if the opposition leader can be talked into adopting the reform as a package with amendments to the electoral law, Yushchenko’s victory in the third round (Dec. 26) will be considerably devalued. Parliament will take over the main functions in forming the cabinet. The speaker and the premier, rather than President Yushchenko, will be the key figures in the modernized political system.

Until the very last moment no-one believed that a compromise could be achieved. But the Verkhovna Rada made a unique legislative decision, by a landslide vote (over 400 ayes) December 8, passing a package of bills amending the election law and adopting the constitutional reform. President Leonid Kuchma visited the Ukrainian Parliament and signed the laws as soon as the package bill had been passed. Changes were promptly made in the CEC membership. These were not substantial as 11 of its 15 members were from the original “bookkeeping” team. The good aspect was that the commission was now without the odious figure of Serhiy Kivalov associated with the runoff turnout fraud. A number of analysts tend to regard the constitutional reform in the package vote as the Yushchenko team’s defeat. We think differently. The constitutional amendments limiting the presidential authority are to take effect September 1, 2005. However, this requires the VR constitutional majority vote passing the local self-government bill prepared by the Socialist leader Oleksandr Moroz. Failing this, the new parliamentary-presidential system of government will have to wait till January 1, 2006. Also, the parliamentary elections are scheduled for March 2006, meaning that few if any in parliament will pressure for such power structural changes at the peak of the election campaign. In other words, it is safe to assume that it will be some time before it effects the constitutional amendments (e.g., sometime in mid-2006). It is true that Viktor Yushchenko has not talked President Leonid Kuchma into retiring Premier Viktor Yanukovych, but the head of state did retire General Prosecutor Hennady Vasyliev, known for his complicity in persecuting the opposition. In addition, a relative compromise was achieved in regard to Yanukovych; he was given a leave of absence [without pay] for the duration of the election campaign, with Mykola Azarov being appointed acting premier. Viktor Yushchenko’s team feels sure that Yanukovych will never return to the cabinet and that the new government will be formed by the leader of Our Ukraine.

Not much time left before the final election date, but ample room for surprise moves like Viktor Yanukovych stepping down, being replaced with Oleksandr Moroz placed third in the runoff. This replacement would be in keeping with the presidential election law. Yanukovych could also pull out less than three days prior to the election date, in which case Viktor Yushchenko would have to collect over 50% of the votes. However, the above are tactical moves not likely to affect the third round’s turnout. The orange revolution has noticeably reinforced Viktor Yushchenko’s position. There are reasons to expect him to retain the existing presidential powers for the next couple of years, notwithstanding constitutional reform.

Cклалася вже така традиція, що 31 грудня, за кілька хвилин до початку Нового року, український президент звертається з поздоровленням до свого народу. І хоча багато хто вважає, що нинішнього року по телебаченню з поздоровленням виступить Віктор Ющенко, однак повної впевненості в цьому поки що немає.

Завдяки активності й наполегливості рядових учасників “помаранчевої революції”, протягом двох тижнів в Україні відбулися глобальні політичні зміни. Головною з них, безумовно, є рішення Верховного суду України від 3 грудня, яким встановлено факт фальсифікації другого туру президентських виборів. П’ять днів країна дивилася засідання ВС як захоплюючий серіал. До останнього моменту ніхто не знав, чим усе закінчиться, оскільки справа мала яскраво виражений політичний підтекст. Право і політика переплелися в суперечливий клубок, розібратися в якому було дуже і дуже непросто.

З одного боку, в законі про вибори президента, прийнятому в редакції, запропонованій членами фракції Віктора Ющенка, взагалі не передбачався варіант із визнанням виборів недійсними. В судовому порядку можна було заперечити результати голосування на окремих виборчих дільницях. З іншого боку, саме від вердикту Верховного суду залежало вирішення найглобальнішої кризи в історії незалежної України. Суд виніс єдино правильне в таких непростих умовах рішення: частково задовольнив вимогу команди Ющенка. Переможцем його не визнав, а ухвалив провести переголосування другого туру виборів, оскільки були виявлені факти грубого порушення виборних прав.

Таким чином, виборна кампанія в Україні ще триває. 26 грудня, після католицького Різдва, відбудеться третій тур виборів президента України. У ньому мають взяти участь два кандидати - Віктор Ющенко і Віктор Янукович. Однак рішення Верховного суду тільки намітило правовий вихід з електорального тупика. Щоб його реалізувати, на думку членів команди Віктора Ющенка, слід створити рівні умови для ведення передвиборної боротьби: це - відставка уряду, заміна членів Центвиборчкому, вдосконалення закону про вибори.

Леонід Кучма скористався своїм становищем і висунув Вікторові Ющенку зустрічні умови. Він згодний виконати вимоги опозиції, але в обмін на внесення змін до Конституції. Як тільки парламент прийме конституційну реформу, котра істотно обмежує повноваження майбутнього президента, Кучма готовий прямо в сесійному залі підписати зміни до закону про вибори президента, негайно внести на розгляд ВР кандидатури нових членів ЦВК і підписати указ про відставку Януковича.

Віктор Ющенко неодноразово заявляв про те, що він виступає за конституційну реформу, однак вводити в дію нову форму правління необхідно після 2006 року. Розрахунок Кучми простий: якщо вдасться схилити лідера опозиції до прийняття реформи в пакеті із внесенням змін до закону про вибори президента, ціна перемоги Ющенка в третьому турі (26 грудня) буде девальвована. Основні повноваження по формуванню нового складу уряду перейдуть до парламенту. Ключовими фігурами в модернізованій системі влади стануть спікер і прем’єр, а не президент Ющенко.

До останнього моменту ніхто не вірив, що компроміс справді буде знайдений. Проте 8 грудня Верховна Рада зверхабсолютною більшістю голосів (понад 400) прийняла унікальне пакетне рішення. Одночасно були внесені зміни до виборчого законодавства і прийнята конституційна реформа. Президент Леонід Кучма особисто приїхав у парламент, щоб негайно завізувати цей пакет. Відразу ж провели й ротацію складу Центральної виборчої комісії. Її склад був змінений не дуже значно: із 15 членів ЦВК до старої команди “рахівників” входили 11. Але вдалося позбутися одіозного Сергія Ківалова, з ім’ям якого зв’язують фальсифікацію результатів другого туру виборів.

Багато хто з аналітиків схильні розцінювати прийняття в пакеті конституційної реформи як поразку команди Віктора Ющенка. На наш погляд, це не зовсім точно. Зміни до Конституції, котрі обмежують повноваження президента, набирають сили 1 вересня 2005 року. Однак для цього необхідно, щоб парламент конституційною більшістю голосів прийняв законопроект про місцеве самоврядування, підготовлений лідером соціалістів Олександром Морозом. Якщо цього не станеться, то введення в дію нової, парламентсько-президентської форми правління відкладається до 1 січня 2006 року. А ще треба враховувати, що в березні 2006 року мають відбутися парламентські вибори, і навряд чи хто наполягатиме на зміні влади в розпал виборної кампанії. Тому не виключено, що зміни до Конституції наберуть сили не скоро. Наприклад, у середині 2006-го.

Так, Вікторові Ющенку не вдалося домовитись, щоб прем’єра Віктора Януковича відправили у відставку. Зате Кучма погодився відправити у відставку генерального прокурора Геннадія Васильєва, причетного до переслідування опозиції. Крім того, була вироблена відносно компромісна формула щодо Януковича: він іде у відпустку на період передвиборної кампанії, а його обов’язки виконує Микола Азаров. Команда Ющенка впевнена, що Янукович більше не повернеться в Кабмін, і новий уряд формуватиме лідер “Нашої України”.

До виборів лишається небагато часу, але ще можливі різні несподіванки. Наприклад, Віктор Янукович сходить з дистанції і замість нього балотується Олександр Мороз, який показав під час другого туру третій результат. Подібна заміна передбачена в законі про вибори президента. Чи ж Янукович знімає свою кандидатуру менш ніж за три дні до виборів, і в такому випадку Ющенку доведеться для перемоги набрати більше 50% голосів виборців. Утім ці тактичні ходи, мабуть, уже не вплинуть на остаточний результат третього туру. Після “жовтогарячої революції” позиції Ющенка значно зміцнилися. Є підстави вважати, що, незважаючи на конституційну реформу, він принаймні ще два роки володітиме існуючими президентськими повноваженнями.