Сонце та енергiя
АНДРIЙ РОЖЕН
Про наближення енергетичної кризи говорять уже понад 50 років. Нині ціни на нафту значно підскочили, однак попит на неї, незважаючи на це, лишається високим. Постачальники нафти радять не збільшувати видобування, оскільки вже нема нових серйозних родовищ. І тому ситуація виглядає критичною вже зараз. І напрямок використання солярних установок - де енергія не тільки абсолютно екологічна, а й чим далі, тим дешевша - дійсно стає першочерговим.
Солярний, тобто сонячний
Дотепер головною перешкодою широкому впровадженню батарей, які перетворюють сонячні промені в електрику, була ціна. Вони коштували надзвичайно дорого, на них і дивилися, як на чергову “іграшку” фізиків. Років десять тому якась швейцарська фірма привезла на одну з будівельних виставок цілком автономний котедж, котрий використовував електроенергію від сонячних батарей, розташованих на його ж даху. Тоді фірмі не вдалося на нашому ринку розпочати успішний бізнес.
Однак сьогодні під Києвом уже можна зустріти чимало дорогих особняків, навіть не підключених до централізованої електричної мережі. Тут діють сонячні батареї, встановлені на дахах. Цікаво, що все устаткування для них виготовила київська фірма, про існування якої знають далеко не всі.
Фірма стверджує, що їй реклама в Україні зовсім ні до чого, бо в нас солярні будинки - екзотика, а, наприклад, у США - це вже будні, там таких дахів у сільській місцевості мільйони. В Німеччині прийняли спеціальну програму - 100 тисяч дахів із солярними установками, навіть законом передбачені серйозні пільги в тому випадку, якщо ти зайву енергію скидаєш у загальну електричну мережу.
Космічна економіка
Одержання електроенергії із сонячних променів стало рентабельним не відразу. Трапилося це у зв’язку з тим, що за останнє десятиліття ціни на дорогі кремнієві батареї впали у три-чотири рази. За оцінками авторитетних експертів, очікується, що незабаром ціни на батареї впадуть ще на порядок. Тоді дахи, які виробляють електричний струм, коштуватимуть майже, як звичайні. В цьому разі нові будівельні проекти, що матимуть подібне устаткування, розглядатимуться як більш вигідні (з точки зору споживання електрики). Переобладнання існуючих коштуватиме дорого.
... Ще якихось п’ятнадцять років тому в Україні було розгорнуто виробництво кремнію в широкому масштабі: у Волновасі Донецької області, на Запорізькому титано-магнієвому комбінаті (ЗТМК), на Світловодському заводі “Чисті метали”. Це була майже українська монополія - у той час, як весь Радянський Союз виробляв 300 т кремнію, на одному ЗТМК його видавали по 200-220 т.
Київські бізнесмени взялися за виготовлення кремнієвих пластин кілька років тому. Старт - буквально з нуля. Вони не особливо й мудрували - купили швейцарську установку і почали планомірно нарощувати виробництво, дуже швидко зробили його рентабельним, вкладали зароблені кошти в нове, далеко не дешеве обладнання. Внаслідок, сьогодні в їхньому цеху стоїть набір машин, якому може позаздрити будь-який аналогічний завод у світі. Основна маса кремнієвих пластин призначається для панелей сонячної енергетики. До речі, їх продають і в Німеччину, США.
Щороку кияни збільшують свою присутність на світовому кремнієвому ринку на 15 - 20 %, понад 90 % продукції направляється за рубіж. У цієї української групи вже є представництва на всіх континентах, і вона все більш успішно виграє тендери за участю славнозвісних фірм світу.
Недавно солярна фірма з Києва виграла програму електрифікації трубонафтопроводу довжиною в 600 км у Казахстані. Для його нормальної роботи потрібна електроенергія, котра живить мотори засувок, датчики і все інше. Кияни запропонували через кожні 50 км поставити комплекс сонячних батарей, які вироблятимуть електроенергію. Все буде автоматизовано і виконано в антивандальному (стійкому до втручання дурнів) варіанті. Наприклад, куленепробивне скло захистить солярні елементи від якогось очманілого мисливця, котрому заманеться стрельнути по комплексу.
Крім того, є й захисні сітки, камери спостереження та ще багато чого іншого. Все це непросте господарство керуватиметься через супутники з Алма-Ати, де сидітиме диспетчер-спостерігач. Якщо він помітить щось підозріле, одразу підніметься вертоліт захисту. Так, система непроста, однак солярний варіант коштує в 2,5 рази дешевше, ніж будівництво традиційних ліній електропередач.
Замовлення на солярні установки все частіше надходять із Криму, Західної України, Херсона. Зацікавилися сонячною енергетикою на острові Зміїний. Але все це дрібні й випадкові замовлення. Найбільші перспективи в українських виробників сонячних батарей відкриваються в південних районах планети, наприклад, в Африці. Тут 98% сонячних днів, величезні потоки світла, і 95% населення живе без електрики. Є контракти з Південно-Африканською республікою, Єгиптом, Марокко, Кенією і ще цілим рядом країн...
Недавно кияни виграли в Казахстані ООНівський тендер по опрісненню води з використанням сонячних систем. Попереду світить надія - якщо в Казахстані споруджуватимуть гігантський трубопровід у Китай довжиною 3 тисячі км, будуть потрібні пункти підкачування, контролю, датчики... Можливо, вималюється дуже серйозне замовлення.
Цікаві причини конкурентоспроможності заводу по параметру “ціна - якість”. Виявляється, що тут ми успішно перемагаємо кращі західні фірми. Секрет у чіткій організації праці на підприємстві. Графік дуже твердий - три зміни, без вихідних. Виробництво зупиняється тільки під Новий рік на 3 - 4 години. Більше устаткування не простоює ні хвилини. Кількість браку мінімальна. У змаганні із Заходом рятує також те, що ми не розбещені розмірами зарплати і швидко навчилися виконувати побажання замовника. Якщо іноземний фірмач, наприклад, каже: хочу мати 100 літрів питної води за годину, йому виконають усе, починаючи від вивчення метеорологічних умов (ймовірності похмурих днів за 10 - 15 років), обстеження ділянки до визначення площі сонячних панелей, установки насосів тощо.

А якщо таку послугу зробити для киян?
Фахівці фірми підрахували енергетичні можливості сонця над нашою головою і що потрібно зробити, аби не підключати будинок у провінції до ненадійної електромережі. Виявилося, що на широті Києва на квадратний метр поверхні падає один кіловат сонячної енергії. Тобто, з 10 квадратних метрів за 10-годинний світловий день реально можна одержати 15 кіловат. Звичайна квартира протягом доби споживає 3 - 4 кіловати. Правда, взимку умови погіршуються: світловий день - 5 годин, кут нахилу сонця менше, ймовірність непогоди більша. І для цього будинку вже потрібен семиразовий запас потужності.
Продовжимо наші підрахунки. Сьогодні один ват встановленої потужності коштує на рівні 4 доларів. Вартість однієї панелі на сто ватів - близько 400 доларів. За день вона може дати 1-1,5 кіловати електроенергії. У Криму (с. Армянське) зрозуміли вигоду, зробили сонячну станцію для вівчарів. З її допомогою одержують воду, включають насоси, телевізор, кип’ятильники і так далі. В Острозькій академії (м. Рівне) освітлення здійснюється на сонячних панелях.
У Києві виготовляють цілком автономні садові ліхтарі, до яких не потрібно тягти проводку, не слід боятися перерізати її лопатою. Встановити такий ліхтар дуже просто - застромив стовп у будь-якому місці саду, і лампочка засвітититься, як тільки смеркне. Вранці згасне сама. За день знову накопичиться електроенергія, котрої вистачає на всю ніч.
Солярний бізнес на планеті росте, мов сніжна грудка. Випуском установок для сонячної енергетики займаються три сотні фірм. За 2003 рік у світі сонячні батареї виробили 340 мегават електроенергії, з них 37 мегават - на елементах, виготовлених у Києві.