Viktor Yushchenko, presidential candidate with currently the highest popularity ratings and the leader of the Nasha Ukrayina bloc of parties, has been interviewed for The Ukrainian. We are grateful to Mr Yushchenko for finding time in his extremely busy schedule in the midst of the presidential campaign to answer our questions.

The Ukrainian: Mr Yushchenko, at the time when you headed the National Bank of Ukraine, you, answering journalists’ questions about your presidential ambitions, stated categorically that you had none. So what has motivated your decision to run for the presidency?

Viktor Yushchenko: It was not an easy step to take but the circumstances have changed, and I saw that it is political resoluteness and determination that are needed if we are to give Ukraine any future. It is my generation that has to take upon itself the responsibility for Ukraine. The current leadership of this country has turned Ukraine into a criminal state where the clans and the oligarchs reign supreme. This cannot continue.

I had the opportunity to show how the leadership should act. When governor of the National Bank I gave Ukraine a stable national currency, the hryvnya. Later, when head of the government we cleared debts to the people accumulated by the previous governments and increased minimum wages and pensions 150 %. The budget was put in order and power shut-downs were stopped. The economy grew and prices were under control. New jobs were created. And all this without borrowing a single cent. But then I was prevented from completing what we had begun. I gave myself a promise then - I’ll be back.

The Ukr: Is it true, Mr Yushchenko, that your supporters call you Mr President? Or is this a smear by your opponents?

V. Yu. It is true that you have ‘borrowed’ this question from temnyky [secret instructions from the administration to the media - tr.]? My team, my supporters are my colleagues and they call me using my name. Frankly, I’m so sick and tired of all these tall stories and concoctions about me, my family and my friends that my opponents feed the public with through the media they control. I’m a normal person who prizes above all else honesty and integrity over all other virtues. All these fabrications about being addressed as Mr President or me being called a messiah, will remain on their conscience.

The Ukr: Practically from the beginning politicians and journalists have predicted that the presidential elections this year will be the “dirtiest” in the history of independent Ukraine. If it is going to be like this, what can you do to counteract this mud slinging and dirty tricks? How hard is the pressure that is being put on you?

V. Yu. The current leadership will do anything to stay in power. And I am equally certain that they have no chance of winning if they use honest means. “The black PR,” the harnessed media, all kinds of pressure being put on the electorate are among the least odious means that are being used. And I am also fully aware that during this struggle my life will be constantly in danger.

But it is not only me who can counteract these dirty tricks - every Ukrainian can. The struggle begins at the level of each voter, with their individual understanding of the situation, their position and their initiative. It should be borne in mind that democracy, of which there is not enough in this country, is upheld by millions of individuals standing firm. You can steal a million votes but you cannot steal victory. No tricks can help the current leadership. Their candidate cannot win in a fair election, and we shall do our absolute best to make vote rigging impossible. We’ll have observers at each polling station, plus we shall establish public control over each stage of the election process. We’ll organise an alternative counting of the ballots and we’ll force the authorities to count the ballots correctly. Even if it involves getting millions of people out on to the streets on October 31. I am sure the leadership will try to rig the results. But the situation that has evolved is such that there are reasons to believe that the current leadership is going to lose. We, jointly with Oleksandr Moroz and Petro Symonenko are working on the creation of a powerful control system, which will monitor the course of the election campaign and the counting of the votes. We shall also arrange for numerous foreign observers to be present during the elections. I think the teams of other presidential candidates who are in opposition to the current regime will join us in this.

The Ukr: Mr Yushchenko, your appearances on radio and television are rare and you have chosen not the easiest way to campaign - you travelling the length and breadth of Ukraine. What strikes you most? Are there things that make your heart ache?

V. Yu. Yes, I travel a lot and meet a lot of people. I want to persuade people to believe again that the state can be trusted, that it should address itself to the problems of the citizens. I’m pained to see the way our people live. They have been made destitute; doctors and teachers have not been paid for years; pensioners live at subsistence level on their miserable pensions; farmers are not the masters of the land they till; millions of Ukrainians have to go abroad in search of work. These problems have existed for a long time and have not been dealt with. I hear about them during my travels and read about them in the letters I receive.

The leadership try to prevent me from talking to people. I can cite a number of examples - in Donetsk, Kherson and Kirovohrad among others. But no matter what they do, people will always come to talk and hear me speak. I’m convinced that our strength and the guarantee of success at the presidential elections lie in us being together. Ukraine is one and united and will remain so no matter how hard they try to break it up into East and West, or factions of faith and language. Those who live in Donbas face the same problems as those in Halychyna or in the centre. This unity gives inspiration.

The Ukr: One of the “horrors” used to scare people goes like this - if Yushchenko comes to power, redistribution of property will begin and it will lead to chaos, again attempts will be made on businessmen’s lives and social upheavals will follow.

V. Yu. Let’s be frank - the redistribution of property is of concern only to a few oligarchs, not to all of the business community. The rest of the business community has absolutely nothing to fear. I can assure you that there will be no redistribution of property after wining the election. I will not initiate a review of past cases. And not because there were no violations, but because Ukraine does not have time to lose dealing with problems of the past. We want business to be a partner of the government. But there are cases, which cannot be ignored. For example, the privatisation of the Krivorizhstal Steel Plant was an act of political bribery and a crime. Nor shall we overlook the situation with the Ukrtelekcom company - “friends” of the current leadership want to buy it, a company of strategic importance, for a song on the sly while the election campaign is in full swing and hope no one will notice. This is the despoilment of Ukraine and will not be overlooked by the new leadership.

The Ukr.: In your programme, Ten Steps to Meet People Halfway, you declare that you will reinstitute ten years of studies at secondary schools and the five-point grade system. But the transition of our secondary schools to the twelve-year system was connected with the integration of the Ukrainian system of education into the European one. Do you disagree with such an approach?

V. Yu. We see that a lot of innovations are being currently implemented, the educational one included. But all of these innovations require new know-how and should have sufficient reason and justification for them to be implemented and must be based on previous experience, and they must have the intellectual support of the educators and of the authorities involved. The parents today often do not understand whether the grades their children get at school are good or bad, or the students who started to be educated on the basis of the ten-year curricula have to switch over to a new twelve-year system- and we find that this is not the best way to do things. It should be understood that the integration of the Ukrainian educational system into the European one does not depend on the grading system. Ukrainian education has always been known for a high level of knowledge among school leavers, and it is only recently that this level has begun to slide down. The main thing today is to regularly pay salaries to the teachers on time, and to work out mechanisms for their social protection. This will be the most convincing step towards integration into Europe and a good safeguard for the future.

The Ukr.: Mr Yushchenko, are there any family traditions that you continue to maintain?

V. Yu. I was born into a family of village intellectuals. Both my mother and my father were teachers. My father taught foreign languages and my mother taught mathematics. The way things were arranged in the family depended to a great extent on my parent’s occupation. I remember my father telling me about Taras Shevchenko. In the most honoured place in our home hung a portrait of Shevchenko. My father was a wise man. He carefully analysed what was published in the newspaper editorials or broadcast on the radio and formed his own opinions. All of these things must have influenced the formation of my world view and the atmosphere in our home in general. Respect for leading national authoritative figures was part of the ethics of my family. And it has remained with me until now. We celebrated the religious holidays - Christmas, Easter and others. Of course, we had to be careful about it and did in a quiet, private manner - those were still the Soviet times. I think that the world of my life is a world in which the focal point is the family.

The Ukr.: Before the election campaign began, you were said to have asked your mother for her blessing. What did she tell you?

V. Yu. Yes, it is true that I spent the day before the election campaign was launched with my mother, in the village of Khoruzhivtsi. We went to the Church of Andriy Pervozvanny (St Andrew The First-Called) to attend the morning service and then visited my father’s grave. Then we, all of the family members, had lunch outdoors, in the backyard of my parents’ house. My mom brought out a karavay (a ceremonial loaf of broad) which she carried on an embroidered rushnyk (decorative towel). This rushnyk was embroidered by my grandma. Then my mother made a sign of the cross over me and said. “May God bless you for good deeds, may He support you in your great cause.” These words strengthen my confidence in what I can achieve.

The Ukr.: How do you get along with your children? Do you understand them, and do they understand you? As far as I know as there is a big age difference between the eldest and the youngest.

V. Yu. My children are my greatest joy and greatest pride. We, all of us, have always been good friends and now, after our little Tarasyk was born, we’ve become an even more closely-knit family. I’m overjoyed to see how Sofiyka and Khrystyna do what they can to help their mom to take care of their little brother. They give him water and do other things in turn. I spend every minute of my free time with the children. The main principle of my attitude to children is openness. Ahead of anything else I want to be the best friend for my elder and for my younger children. I think that they can tell me things they would not tell anybody else. I’m very proud to have such good relations with my children.

The Ukr.: Among your hobbies were apiary, painting and collecting antiques. Have your interests changed?

V. Yu. No, I have not abandoned my old hobbies. I’ve been enamoured with bees since my childhood. My great grandfather, my grandfather and my father were all apiarists. Now I have 80 bee hives. But as far as painting is concerned, I have had no time for it recently. For many years I’ve been collecting items of Ukrainian traditional folk life, clothes included, and artefacts of the Trypillya culture. I have always wanted to have these treasures displayed in museums. One of the most prized items of my collection is a wooden bicycle that was made in a Ukrainian village a hundred years ago by an unknown inventor of great talent. I am also fond of downhill skiing, diving and volleyball, but unfortunately there is very little time left to do any sports. This year, I’ve climbed Mount Haverly in the Carpathians for the thirtieth time in my life. I started doing it back in my student years. I don’t care for inactive rest like lying on the beach and doing nothing. During vacations we go travelling. Also, vacations is the time for indulging hobbies. During one of my trips to Crimea I found an unusual piece of wood and I made an armchair out of it. Now I keep it at my summerhouse.

Сьогодні гість нашої традиційної рубрики “Портрет” - найбільш рейтинговий кандидат у президенти України, лідер блоку “Наша Україна” Віктор Ющенко. Незважаючи на те, що зараз у Віктора Андрійовича гаряча пора - до виборів залишилося трохи більше двох місяців - він знайшов час, щоб відповісти на запитання нашого журналу.

The Ukrainian: Вікторе Андрійовичу, коли Ви очолювали Національний банк, Ви категорично відповідали “ні” на запитання журналістів про президентські амбіції. Минуло не так вже й багатого часу, і Ви кардинально змінили свою думку. Що підштовхнуло Вас до прийняття рішення балотуватися в президенти? Змінилися обставини чи змінилася Ви самі?

Віктор Ющенко: Цей крок не був для мене легким. І моє рішення продиктоване аж ніяк не амбіціями. Обставини справді змінилися, і я побачив, що зараз потрібна політична рішимість, аби говорити про майбутнє України. І саме моє покоління має взяти на себе відповідальність за Україну. Сьогоднішня влада створила злочинну державу, де панують кланово-олігархічні групи, але так далі тривати не може.

Свого часу мені вже випала нагода продемонструвати, як має діяти влада. Нацбанк, яким я керував, дав Україні стабільну гривню. Уряд, який я очолював, повернув борги людям, накопичені попередніми урядами, збільшив за рік мінімальну зарплату і пенсію у півтора рази. Був наведений порядок у бюджетній сфері, припинилися масові відключення електроенергії. Ми змусили економіку зростати, тримали ціни під контролем. Були створені нові робочі місця. І головне - ми досягли цього, не взявши жодної копійки у борг. Але мені не дали завершити розпочате. Тоді я пообіцяв : “ Я йду, щоб повернутися”.

The Ukr.: Чи правда, що Ваші прихильники, Вікторе Андрійовичу, звертаються до Вас “пан президент”? Або це вигадки конкурентів?

В.Ю.: А правда, що це запитання ви запозичили з “темників”? Мої соратники, моє оточення - насамперед, мої колеги й побратими. І звертаються вони до мене на ім’я. Знаєте, мені набридли байки про мене, про мою родину і моїх друзів, якими з підконтрольних медіа годують суспільство мої опоненти. Я нормальна людина, котра над усе цінує своє чесне ім’я. Всі вигадки про “президента”, “месію” та інше нехай залишаться на совісті тих, хто їх експлуатує.

The Ukr.: Практично з початку року лунають голоси політиків, політологів, журналістів, які твердять, що нинішні вибори будуть “найбруднішими” в історії незалежної України. Якщо це справді так, то що особисто Ви можете протиставити “брудним” політтехнологіям? Чи відчуваєте тиск з боку нинішньої влади?

В.Ю.: Ця влада не буде нехтувати жодними брудними технологіями, щоб утриматися в своїх кріслах. Це я знаю точно, як знаю і те, що вона за жодних умов не переможе, діючи чесними методами. “Чорний піар”, маніпуляція із ЗМІ, тиск на виборців - це найм’якший набір засобів, які зараз використовуються владою. І я розумію: під час цієї боротьби добра і зла в Україні моє життя перебуватиме під загрозою.

Протиставити щось брудним технологіям можу не лише я, але й кожен із нас. Боротьба починається з особистої позиції та ініціативи кожного виборця. Треба пам’ятати, що демократія, якої в нас не вистачає, справді твориться мільйонами рук, і особиста позиція тут є найважливішою. Можна вкрасти мільйон голосів, але не можна вкрасти перемогу. І жодний адмінресурс, жодні політтехнологи та іміджмейкери не допоможуть цій владі. Її висуванець не може перемогти у чесній боротьбі. А ми, в свою чергу, зробимо все, аби унеможливити фальсифікацію голосування. Ми накриємо всі виборчі дільниці мережею спостерігачів, встановимо громадський контроль за всіма етапами перегонів. Ми організуємо альтернативний підрахунок голосів і змусимо владу чесно лічити бюлетені. Навіть якщо для цього потрібно буде вийти 31 жовтня на вулицю. Я впевнений: влада спробує маніпулювати і результатами голосування. Але та ситуація, котра реально склалася в країні, дає всі підстави говорити - нинішня влада програє незалежно від того, хто її представляє. Ми разом із Олександром Морозом і Петром Симоненком працюємо над створенням потужної системи контролю за ходом усієї виборної кампанії і підрахунком голосів. Забезпечуємо також серйозну присутність міжнародних спостерігачів. Думаю, до цієї роботи підключаться і штаби інших кандидатів, які займають опозиційну до влади позицію.

The Ukr.: Вікторе Андрійовичу, вас рідко побачиш на екрані телевізора, почуєш по радіо. Відомо, що Ви обрали не найлегший передвиборний шлях: поїздки по країні, розмови з людьми. Що найбільше вражає Вас на цих зустрічах? Від чого стискається серце?

В.Ю.: Я справді багато уваги приділяю поїздкам Україною і зустрічам з людьми. Хочу повернути довіру людей до влади, хочу, щоб влада жила проблемами і турботами громадянина. Мені боляче дивитися, як живуть наші люди, до якої межі зубожіння їх доведено, як роками не виплачуються гроші лікарям та освітянам, як старенькі змушені животіти на жалюгідні пенсії, як селяни не можуть розпорядитися на своїй землі, як українці змушені шукати щастя по заробітках за кордоном. Ми всі знаємо ці проблеми і роками не можемо їх вирішити. Про це я чую і під час поїздок Україною, читаю в листах, які надходять на мою адресу.

Влада намагається обмежити мою можливість спілкування з народом. Можу навести безліч таких прикладів - Донецьк, нещодавно - Херсон, Кіровоград. Але, що б не робилося, люди завжди приходять поспілкуватися зі мною. І я переконаний, що наша сила і запорука перемоги на президентських виборах саме в тому, що ми всі разом. Україна єдина, як би не намагалися її розколоти на політичний Схід і Захід, за вірою чи мовою. Але жителі Донбасу живуть тими ж самими проблемами, що й галичани або мешканці центральних регіонів України. Ця єдність надихає.

The Ukr.: Одна із “страшилок” сучасності виглядає так: от прийде Ющенко до влади, і почнеться перерозподіл власності. А це - знову хаос, знову постріли у бізнесменів, знову соціальні потрясіння.

В.Ю.: Будьмо відверті - питання переділу власності хвилює не всю бізнес-спільноту, а лише кількох людей в Україні. Це - страхи кількох олігархів і кланів. Решта бізнесменів не має й гадки про те, що в майбутньому можуть виникнути якісь проблеми із власністю. Я запевняю - перерозподілу власності не буде. Після перемоги на виборах я не ініціюватиму перегляд минулих справ, інвентаризацію, ревізію власності. Не тому, що в діях багатьох бізнесменів не було порушень закону. А тому, що Україна має не так багато часу, щоб гаяти його на проблеми минулого. Ми хочемо, аби бізнес був партнером влади. Хоча, звичайно, є поодинокі випадки, на які не можна заплющувати очі. Наприклад, ми вважаємо політичним хабаром і злодійством приватизацію “Криворіжсталі”. Ми не залишимо без уваги й історію з “Укртелекомом”, коли в нагальному порядку під передвиборний шумок стратегічний об’єкт хочуть прибрати до рук “свої” для нинішньої влади люди за дуже символічну суму. Мова йде про розкрадання України, і ці випадки не будуть залишені новою владою поза увагою.

The Ukr.: У своїй програмі “Десять кроків назустріч людям” Ви оголосили, що повернете школярам десятирічку і п’ятибальну систему оцінок. Однак перехід школи на 12-річне навчання був пов’язаний з інтеграцією української освітньої системи в європейську. Ви з такими змінами не згодні або вважаєте, що у вітчизняної освіти свій шлях?

В.Ю.: Зараз ми спостерігаємо впровадження багатьох новацій, в тому числі й в освіті. Але всі ці новаторства і ноу-хау повинні бути виправдані, підкріплені практикою і мати інтелектуальну підтримку освітян і влади. Якщо батьки ще досі не можуть зрозуміти, яку оцінку за новою системою принесла зі школи їхня дитина, а учні, які починали вчитися за старими програмами, змушені були переходити на нові, 12-річні, це не найкращий шлях. Треба усвідомлювати, що інтеграція української освіти в Європу не залежить від системи балів. Українська освіта завжди славилася у світі своїм високим рівнем підготовки, і лише зараз почала втрачати старі позиції. Головне на сьогодні - вчасно виплачувати зароблені гроші освітянам і розробити механізми їхнього захисту. Це найпереконливіший крок до Європи і запорука майбутнього України.

The Ukr.: Вікторе Андрійовичу, чи були у Вашій родині традиції, яких Ви додержуєтеся й досі?

В.Ю.: Я народився в родині сільських інтелігентів. Мої тато і мама були вчителями: батько - викладач іноземної мови, мама - математики. Від цього багато в чому залежав порядок у родині. Я пригадую, як батько вів розмови про Тараса Шевченка. На покуті в нашій хаті висів портрет Кобзаря. Батько був мудрою людиною. І те, що друкували в передовицях газет або лунало з динаміка приймача, батько завжди аналізував. Все це впливало на формування мого світогляду і на атмосферу, яка панувала в нашій родині. Шанування національних авторитетів є дуже важливою складовою моралі моєї родини. Це залишилося в мене й досі. Релігійні свята знали й відзначали: Різдво, Великдень, Спас... Звичайно, тією мірою, якою можна було це робити у ті часи. Я думаю, що світ мого життя - це той світ, у центрі якого родина.

The Ukr.: Перед початком передвиборної кампанії Ви попросили в матері благословення. Якими були її напутні слова?

В.Ю.: День напередодні старту виборної кампанії я й справді провів у рідній Хоружівці, в мами. Всією сім’єю ми побували на ранковій службі в храмі Андрія Первозваного і на могилі в мого тата. А потім зібралися за обіднім столом в садку, на подвір’ї батьківської хати. Мама винесла коровай на рушнику, вишитому ще моєю бабусею, перехрестила мене і сказала: “Хай тебе Бог благословляє на добрі діла, підтримає у твоїй великій справі”. Ці слова додають мені віри в свої сили.

The Ukr.: Як складаються Ваші стосунки з дітьми: чи знаходите з ними спільну мову? Адже між старшими й молодшими досить велика вікова різниця.

В.Ю.: Мої діти - це моя найбільша радість і гордість. Вони завжди були дружними, але тепер, коли народився маленький Тарасик, - ще більше. Мені радісно бачити, як Софійка й Христинка намагаються допомагати мамі “виховувати” Тараса - у них навіть черга встановлена, хто даватиме братику водичку. Кожну вільну хвилину я намагаюся проводити з дітьми. Головний принцип мого з ними спілкування - відкритість. Я хочу бути для своїх дітей - і старших, і менших - у першу чергу, найкращим другом. І те, що вони можуть повідати мені, я думаю, більше нікому не скажуть. Я пишаюся тим, що в мене такі стосунки з дітьми, якими вони є на сьогодні.

The Ukr.: Наскільки відомо, ви захоплюєтеся бджільництвом, займаєтеся живописом, збираєте антикварні речі. Ваші інтереси змінилися?

В.Ю.: Я не залишив своїх старих захоплень. Бджоли родом з дитинства, пасічниками були і батько, і дід, і прадід... Сьогодні в мене 80 бджолиних сімей. Якщо говорити про живопис, то давно не тримав пензля в руках. Протягом багатьох років збираю колекцію предметів українського народного побуту, одягу, а також предметів трипільської культури. Завжди мріяв, щоб цей скарб став частиною музейної експозиції. Одна з найяскравіших моїх знахідок - можливо, єдиний в Україні дерев’яний велосипед, зроблений у маленькому селі невідомим самородком понад сто років тому. Також подобаються гірські лижі, дайвінг, волейбол. На жаль, бракує часу займатися спортом. Нинішнього року зійшов (у тридцятий раз) на Говерлу - це моя любов ще зі студентських років. Я не терплю пасивного відпочинку, вилежуватися на пляжі. Тому під час канікул ми завжди багато подорожуємо. Коротка відпустка - це той час, який можна присвятити хобі. Під час однієї подорожі по Криму я знайшов цікавий корч і зробив з нього крісло, тепер воно стоїть на моїй дачі.