The hunting season in Ukraine begins in mid-August. That is when you can go to the country with your shotgun, if you want, and shoot something. The political season kicks off a little later, on September 7, when Verkhovna Rada reconvenes after the summer recess. The electoral hunting season for votes began on July 4 and has not stopped in spite of the vacation season. 26 presidential candidates (twice as many as in the presidential elections of 1999) have joined the greatest hunt of all - the Presidency.

All kinds of weapons are used in this hunt - from heavy KamAz trucks down to massive attacks in the media on the main contenders. The main opposition candidate is Viktor Yushchenko, leader of the Nasha Ukrayina bloc of parties. He believes his life is seriously in peril. On August 12, when he was driving along a road in Crimea, a heavy KamAz truck, pulling a trailer, made some rather dangerous manoeuvres which almost caused a bad accident. It was a close call for Yushchenko.

He called it an attempt on his life. His bodyguards stopped the truck, and according to the police, beat up the KamAz driver. According to the Nashsa Ukrayina press service, there was no beating and the physical ingury to the driver was caused by him hitting his head on the steering wheel. It is difficult to say now which version is closer to the truth; whether the near accident was an attempt on Yushchenko’s life, an attempt just to intimidate him, or there was no deliberate intent at all in what happened. But there is one thing that is absolutely obvious - the pre-election situation is growing more explosive by the day.

It is true that the Procurator General’s office instigated a series of searches in the offices of the companies that are part of the Brinkford Holding Group shortly after the incident with the KamAz truck. Brinkford’s owner is David Zhvaniya, an MP, who is the deputy head of Viktor Yushcenko’s Election Headquarters. David Zhvaniya is believed to be one of the main financial supporters of Yushchenko’s electoral campaign, so no wonder Yushchenko saw “a political motivation” in the actions of the Procurator General’s office.

These two happenings alone may give you a good idea of how unrelenting the struggle has already become. As a matter of fact, it was expected right from the start- the intensification of the struggle was predicted to begin by the end of August. And there is no surprise for the Yushchenko camp as they expected some pretty tough moves against them. But what is surprising is that Oleksandr Zinhenko, head of Yushchenko’s election campaign and formerly a leading member of the Social-Democratic Party, who no doubt was fully aware of the methods that could be employed by his former colleagues (and whose leader is Viktor Medvedchuk Head of the Presidential Administration), has chosen a passive strategy which is primarily based on recording the cases of violations of the election laws perpetrated by Yushchenko’s main opponent, Premier Viktor Yanukovych, who is the main presidential candidate promoted by the country’s present leadership.

An attempt to counteract this by convening an extraordinary session of parliament in order to bring charges against the country’s leadership - was launched, obviously too late. Oleksandr Zinchenko put forward this proposal shortly before August 24, The Day of Independence in Ukraine, but it takes at least from five to ten days to get an extraordinary session convened. Even with the best of luck, such a session would convene only several days earlier than the regular session which is to open anyway on September 7. Since it was but a very little gain in time, Yushchenko’s team must have realised it was a wrong move and following Zinchenko’s statement no further steps were taken.

The way things look now, it is very important for Viktor Yushchenko not to lose “the parliamentary round” of the election campaign. Since he has been practically barred from access to the central media, he can rely only on using the parliamentary rostrum for making his views public. It may not help too much but it is a chance that should not be missed. The main thing is to make the right and well-calculated moves.

One of these possible moves is to disrupt the Verkhovna Rada sittings by tabling odd proposals and when they fail to get enough support, to obstruct proceedings by all available means. Yushchenko insists that the Procurator General Hennady Vasylyev should be dismissed for “persecuting’ his big-time business supporters (i.e. David Zhvaniya). But Mr. Vasylyev has an already prepared a counter-move - another attempt to start criminal proceedings against Yuliya Tymoshenko, Yushchenko’s close ally in the election campaign (her Batkivshchyna Party is a member of the coalition that supports Yushchenko).

In view of the fact that the media are tightly controlled by the government and the Presidential Administration Yushchenko’s attempt to make Vasylyev resign will be presented as an attempt to defend Tymoshenko. She has been accused yet again of large-scale financial machinations (including bribes to the ill-famed ex-premier Pavlo Lazorenko). Whatever implications of possible guilt can be linked to the Batkivshchyna Party leader could rub off Yushchenko. His close supporters realise that Tymoshenko is a controversial figure - on the one hand she is the most colourful representative of the opposition, but on the other hand, she is “an oligarch in a skirt,” and being too close to her could damage Yushchenko’s reputation. It is not coincidental therefore that Tymoshenko for the last two months has not been making any public statements and in general keeping a low profile.

Interfering with parliamentary procedure does not seem to be the best strategy for promoting one’s election campaign. And if Nasha Ukrayina engages in such strategy, it will be looked upon as a destructive political force. A more sophisticated political approach may be required here.

It is particularly true as regards such a controversial issue as the political reform. August 24 marked two years since it was initiated. It was on August 24, 2002 that President Kuchma, in his address to the nation on the occasion of the eleventh anniversary of Ukraine’s independence, mentioned what he called the necessity of moving over towards a parliamentary form of government. This September a last attempt will be made to introduce amendments to the constitution. It may be crucial for Yushchenko not to find himself among the principal opponents of this constitutional reform. This may happen if his faction in parliament will rudely disrupt the Verkhovna Rada sittings which are devoted to discussion of the constitutional amendments. Yushchenko may be presented again as a candidate whose sole aim is to become a president with extended powers. That is why “the parliamentary round” in the election campaign is likely to become a most important element in Yushchenko’s electoral strategies. It will be his main means of influencing the situation.

And the situation at the beginning of September is going to be even more complicated. Premier Yanukovych, the candidate put forward by the current leadership, will use his practically unlimited access to the media and his official position to shape the public opinion in such a manner that the Ukrainian society is pushed towards accepting his victory as inevitable. What are the countermoves that Viktor Yushchenko can take? So far, it seems that his approach will be to prove that the first round of the election has been rigged. This would make it possible to organise mass actions of protest and he may demand that he be recognised as the winner without the second round being held. It is what has been called “a Georgian scenario.”

It could work but it would be wrong to rely solely on such a strategy. The government could respond by staging a conflict in one of the regions of Ukraine (in Crimea, for example) which would draw the public’s attention away from the electoral struggle. Alternatively, President Kuchma could completely alter the course of the election campaign by announcing his resignation from office before his term expires. In this case, it would mean that a totally new, extraordinary election would have to be held, with new candidates requiring their registration at the Central Election Committee, and so on. Then there is the possibility that Kuchma could put himself forward as a presidential candidate - and such a move on his part cannot be excluded. That is why the political season this autumn will be the hottest and most intensive of the past ten years. An electoral war is expected.

У середині серпня в Україні почався мисливський сезон. Можна взяти рушницю, виїхати на природу і почати полювати на будь-яку пернату живність. Політичний сезон має стартувати 7 вересня. Цього дня депутати зберуться на перше постканікулярне засідання Верховної Ради. А електоральний сезон “полювання” за голосами виборців почався 4 липня і продовжується, незважаючи на відпускний період. 26 кандидатів у президенти (рівно вдвічі більше, ніж на виборах 1999 року) намагаються здобути головний “мисливський трофей” - посаду глави держави.

При цьому використовується будь-яка зброя: від важких вантажівок “КамАз” до масованих медіа-тумаків по основних політичних конкурентах. Головний претендент від опозиції - лідер блоку “Наша Україна” Віктор Ющенко всерйоз побоюється за своє життя. 12 серпня машина, за кермом якої знаходився Віктор Андрійович, ледь не потрапила в аварію на одній із кримських доріг. Великоваговик “КамАз” із причепом зробив кілька небезпечних маневрів, які могли призвести до ДТП.

Ющенко розцінив дії водія вантажівки як спробу замаху. Його охорона зупинила “КамАз” і, за даними правоохоронних органів, жорстоко побила водія. За версією прес-служби “Нашої України”, ніхто нікого не бив. Шофер сам ударився головою об кермо. Важко сказати, чия версія найбільш вірогідна. Не ясно також, був автоінцидент за участю Віктора Ющенка спробою замаху, залякуванням чи простою випадковістю. Однак безсумнівно одне: передвиборна обстановка розжарюється з кожним днем.

Незабаром після випадку з “КамАзом” генеральна прокуратура провела серію обшуків у фірмах, які входять до холдингу “Брінкфорд”. Власником цих бізнес-структур є заступник керівника виборного штабу Віктора Ющенка, народний депутат Давид Жванія. Жванію називають одним із основних фінансистів виборної кампанії Ющенка, тому підвищений інтерес генпрокуратури до його комерційної діяльності лідер “Нашої України” розцінив як “політичне замовлення”.

Уже на підставі цих двох випадків можна судити про різке зростання рівня політичної боротьби. В принципі, цього й слід було чекати, оскільки передбачалося, що наприкінці серпня почнеться “гаряча” фаза передвиборної кампанії. Дивує не готовність команди Ющенка до загострення електоральної боротьби. Керівник його виборної кампанії, віце-спікер Олександр Зінченко прекрасно знав про методи роботи своїх колишніх колег по об’єднаній соціал-демократичній партії (лідер есдеків - голова адміністрації президента Віктор Медведчук). Проте він обрав пасивну стратегію, засновану на документуванні випадків порушення виборного законодавства основним кандидатом від влади - прем’єром Віктором Януковичем.

Спроба піти в контратаку - організувати позачергову сесію Верховної Ради, щоб дістати можливість закликати владу до відповіді, - була розпочата із явним запізненням. Олександр Зінченко виступив з подібною ініціативою перед Днем незалежності України (24 серпня). Для організації заходів, зв’язаних із проведенням надзвичайного засідання ВР, необхідно від 5 до 10 днів. При найсприятливішому збігу обставин дострокове відкриття парламентської сесії може відбутися лише на кілька днів раніше передбаченого чинним законодавством терміну (7 вересня). Виграш у часі незначний. Мабуть, команда Ющенка зрозуміла, що допущено помилку, оскільки після заяви Зінченка конкретних кроків у цьому напрямку не було.

В даний час для Віктора Ющенка принципово важливо не програти парламентський раунд виборної кампанії. Оскільки він майже позбавлений доступу до центральних засобів масової інформації, то в нього залишається один вихід - використовувати можливості законодавчого органу влади. Вони (можливості) досить обмежені, але шанс є. Головне - правильно прорахувати всі свої наступні кроки.

Поки команда Віктора Андрійовича схильна блокувати засідання парламенту за наступною схемою: висування вимог - зрив роботи ВР, якщо вони не будуть виконані. Наприклад, Ющенко наполягатиме на відставці генерального прокурора Геннадія Васильєва за “переслідування” представників свого бізнес-оточення (Давид Жванія). Але у Васильєва вже заздалегідь заготовлений відповідний хід: нове представлення на притягання до кримінальної відповідальності Юлії Тимошенко, котра виступає в ролі передвиборного союзника Ющенка (її партія “Батьківщина” входить до коаліції, котра підтримує лідера “Нашої України”).

З огляду на вплив влади на засоби масової інформації, прагнення Віктора Андрійовича звільнити генпрокурора буде інтерпретоване як спроба захистити Тимошенко. Юлію Володимирівну вже давно звинувачують у здійсненні ряду великих фінансових махінацій (в тому числі й у хабарі легендарному екс-прем’єру Павлові Лазаренку). Тому все знову зведеться до з’ясування ступеня провини лідера “Батьківщини” в контексті стосунків із Ющенком. Оточення Віктора Андрійовича розуміє, що імідж у Юлії Тимошенко досить суперечливий. З одного боку, вона є найяскравішим представником опозиції, з іншого - олігархом “у спідниці”, надмірна близькість з яким може зашкодити репутації Ющенка. Не випадково ж уже два місяці Тимошенко не робить жодних публічних заяв і фактично пішла в тінь.

Блокування парламентських засідань - не найбільш вдала стратегія використання Верховної Ради в передвиборних цілях. У такому випадку “Наша Україна” сприйматиметься як деструктивна політична сила. Необхідна більш тонка гра.

Особливо це стосується такого гострого питання, як конституційна реформа. 24 серпня виповнилося рівно два роки з моменту її старту. Нагадаємо, що в 2002 р. у своєму зверненні до нації з нагоди одинадцятої річниці незалежності Президент вперше озвучив тезу про необхідність переходу до парламентської форми правління. У вересні повинна відбутися остання спроба внести відповідні зміни в Основний закон. Для Ющенка принципово важливо не потрапити в розряд основних супротивників реформування. А це може здійснитися, якщо його фракція в грубій формі зриватиме засідання ВР, присвячені внесенню змін до Конституції. В такому разі Ющенко знову представлять як кандидата, для якого найважливіше - захопити всю повноту влади. Парламентський раунд виборної кампанії стане, напевно, найважливішим елементом електоральної стратегії Віктора Ющенка. Це його основний важіль впливу на ситуацію.

А ситуація на початку вересня буде ускладнюватися. Кандидат від влади, користуючись практично необмеженим доступом до ЗМІ, а також своїм службовим становищем (прем’єр-міністр) постарається сформувати в суспільстві думку про неминучість своєї перемоги. Паралельно підсилиться пресинг на команду Віктора Ющенка. Чим відповість лідер “Нашої України”? Поки його основний козир - довести за результатами першого туру, що вибори сфальсифіковані. Це дозволить почати спробу організувати масові акції протесту і домогтися визнання його переможцем без проведення другого туру. Так званий грузинський варіант.

Технологія досить ефективна, але робити ставку лише на цей сценарій, щонайменше, нерозумно. По-перше, влада легко може організувати конфлікт в одному з регіонів України (наприклад, у Криму), що відверне увагу від виборної боротьби. По-друге, Президент Леонід Кучма може поламати хід проведення нинішньої кампанії, оголосивши про свою дострокову відставку. В такому випадку доведеться проводити позачергові вибори, а це означає, що все треба починати знову, - висування кандидатів, їхню реєстрацію в Центральній виборчій комісії і так далі. Крім того, Кучма може висунути й свою кандидатуру. Такий варіант теж не можна виключати. Тому осінній політичний сезон буде найбільш напруженим за останні десять років. Очікується справжня електоральна війна.