EBRD: Risk Shared by Three
Tetiana Honcharova

The European Bank for Reconstruction and Development is known in Ukraine, not only in the business arena, but also among the general population. The acronym EBRD, even though sounding a bit odd in Ukrainian, is constantly heard on television and radio and people are used to seeing it on the pages of newspapers and magazines. Not all, however, know what the difference is between this international financial institution, based in London, and other reputable banks; what does the EBRD specialise in and what is its role in the renovation and advancement of the Ukrainian and other economies; how badly does Ukrainian business need this bank. Yuri Poluneev, EBRD Executive Director for Ukraine, Romania, Georgia, Moldova, and Armenia (the term of office is 3 years), kindly agreed to enlighten The Ukrainian’s readers on this subject.

By way of reference,
Yuri Poluneev is a graduate of the International Law Faculty, Taras Shevchenko University of Kyiv; he knows English and Arabic and has been with the EBRD for seven years.

Yuri Poluneev: To begin with, I’d like to stress the main distinction of our bank. The terms reconstruction and development in its name indicates that the EBRD is meant to assist various countries in their transition to a market economy. We associate the notion of market with the assertion of democracy in a given country. This is precisely what makes our bank the only one of its kind and forms its main distinction from the other international financial institutions and banks. The World Bank, for instance, specialises in combating poverty, dealing with social issues and education. The International Monetary Fund helps maintain financial stability and free capital movement, whereas the European Bank helps a group of countries - currently numbering 72 - in Central and Eastern Europe. We don’t simply lend money for some projects; we select projects paving the way for a market economy. In some countries, EBRD is perhaps the only financial institution being in a position to finance such development projects. For example, its presence is an absolute necessity in Transdnista and Moldova where the risks involved in such projects are the highest.

The Ukrainian: Mr. Poluneev, suppose we make a little digression into your bank’s history. When was it established? Who are the shareholders?

Yu.P.: Its history is rather brief: 12 years. The idea belongs to Jacques Attali, former aide to the French President who became the bank’s first president. The Soviet Union was among the shareholders, but was then struggling to alter its command economy. After the Soviet empire collapsed, EBRD received new shareholders, former USSR republics, among them Ukraine. Quite a few developed countries regarded the EBRD objectives as noble ones, so they also signed up. At present, we have executive managers from the United States, Japan, New Zealand, Australia, South Korea, Mexico, Morocco, and many other countries. These people see their topmost responsibility not only in helping market-economy-transition countries, but also in helping them find new markets, and in forming a single Europe where everyone would speak the same language of civilised business.

The Ukr.: The EBRD idea sounds great, yet banks are anything but benevolent associations; they are profit-making entities. Are you not afraid of going bankrupt?

Yu.P.: Now that 12 years have elapsed, the EBRD shareholders have no such fears. The concept has proved to be remarkedly viable; however, the shareholders are very attentive of the banks endeavours, assessing every decision; in a word, they keep a sensitive finger on the EBRD pulse. And after analysing the situation in countries with transition economies, they arrived at the conclusion that this bank is an important creditor and investor. The EBRD’s share of foreign inland investment projects, in quite a number of countries, amounts to 10-15 %. That’s a lot. At the time of inception, EBRD saw its main objective not in maximising the financial results, but in influencing the transition period by investing in pertinent projects. And the bank has proved to be strong and profitable.

The private sector is a priority, so 60 % of our projects must be in this sector. Every two years we check precisely how much a given country has actually received and how well the money is working there. After this we adopt a new EBRD strategy for that country. If we find any discrepancies, we discuss them at length and depth, and state our position. I mean, we carefully study every such project, trying to figure out how it will benefit a given country in terms of the market economy; whether it will serve to strengthen it, introducing a mechanism capable of assisting its business and/or raising standards in a given sector. We never accept a speculative project, even if promising staggering returns. Profit is good, but there are other more important aspects.

The Ukr.: Meaning that anyone can contact the EBRD, submit a great project, and get a loan? Suppose I want to start a newspaper. Could I ask you to give me a loan?

Yu.P.: Yes, if you can prove that you will have three million subscribers and ten million euros on your bank account, as your own investment; also, that you are sure to get another ten million from other private investors and if you can produce a very effective business plan. If you can do all this, we’ll probably consider the possibility of a loan worth 10-15 million. We have a media-financing department. But if your project investment is between ten thousand and a hundred thousand, you’d better think again before boarding a flight to London, as you would be told to contact a commercial Ukrainian bank for your loan. Or you would be advised to get in touch with a Ukrainian bank that is an EBRD credit-line agent. You see, handling such small-time investments is not cost effective for us. We only finance small businesses through intermediaries (local banks and venture funds) and we have trained them how to give small loans to small and medium sized businesses. We have issued some 27,000 loans to small business in all the countries, totalling some $186 million. We hire experienced consultants who train Ukrainian bankers the methodology of the loaning/crediting trade, as well as the right customer approaches, but they sustain the expenses involved in the assessment of every such project.

The Ukr.: Right, but what would happen if I were to submit a project that you found fully conforming to all your requirements?

Yu.P.: It’s not that simple. You should start by calling our office and asking for all the pertinent information. You would get it - free of charge, by the way. You should study this data first and make your decision next - and bear in mind that we are acting on a risk-sharing basis, meaning that we supply only one-third of the funding (but in an amount of at least v5 million). Meaning that you will have to get the rest of the money elsewhere, using your own resources or getting other investors interested. And we wouldn’t want to do business with those loath to risk their own money and/or the collateral. We issue large private loans for a term of 5-7 years, meaning that you’d have to be prepared to face repeated inspections, checking your status, background, and finance sources.

The Ukr.: And the tax bloodhounds would be hot on my track...

Yu.P.: We handle our customers on a strictly confidential basis. However, the EBRD has to make sure that no such money has been stolen, taken from a national budget, or resulting from any money-laundering scheme. Every bank is a conservative and bureaucratic institution, meaning that deliberating any such project could take six, maybe ten months. Then your project would be forwarded to the Board of Directors, meaning another red-tape ordeal.

The Ukr.: You have mentioned rejecting speculative projects. Any restrictions there?

Yu.P.: Indeed, we tend to steer clear of any gambling businesses, wines and spirits or tobacco products. But there are exceptions from the rules; we want to be flexible. Here is an example. A French company purchased a well-known Armenian Brandy Factory and then asked us to give them a loan. The bank debated the issue for quite a while; if we helped the French, we’d transgress our own principles. On the other hand, that cognac factory was extremely important for the Armenian economy, as it would attract a powerful investor, meaning thousands of vine-growing farmers staying in business - and that other investors would become interested. After heated discussions we decided to give them the loan.

The Ukr.: Then what? Moldovan tobacco suppliers turning for help, complaining about their lamentable status?

Yu.P.: Why not? We could consider their problems in due course.

The Ukr.: Mr. Poluneev, has your bank been proposed many interesting projects from Ukraine since its inception?

Yu.P.: Frankly speaking, getting a project approved is a rare and extremely fortunate occurrence, considering the EBRD’s tough requirements. But we are seeking interesting proposals. At one time we were approached by the stock company Ukrrichflot [Ukr. River Fleet]. They offered us precisely what we required. We have now signed the third loan agreement worth $30 million. We are quite satisfied with this co-operation, as Ukrrichflot has proved a reliable and meticulous business partner. Now they need a loan to build new vessels. The good thing is that all this money will work in Ukraine; the contracts were awarded to the Mykolayiv Shipyard, meaning that more people will be employed. The shipyard had to contact the lending bank and we provided our guarantees, although normally the producer must arrange for such loans single-handedly. In fact, EBRD is best described as a hybrid-bank; we issue loans, guarantees, and we also invest in capital stocks.

We have some long-standing customers in Ukraine, among them Oleina company, Obolon and Slavutych corporations, Lviv’s Svitoch Confectionary, and, Kvazаr-Micro, Europe’s largest computer supplier. We work also with Iveco Kraz, Procter & Gamble, Bosch Service, Ukraine International Airlines, etc.

The Ukr.: From what we know, EBRD loans have also been utilised in the Ukrainian state sector.

Yu.P.: That’s right. We do not ignore the state sector - but handling it proves to be considerably more complicated than the private one. In the latter case, the customer is responsible for securing the loan. In the state sector, it is necessary to raise special funds and the government must undertake to repay the loan. Sometimes such funds turn out to be insufficient and than we have problems.

In addition, the EBRD is often referred to as a “green bank”, meaning that we never accept a project without first exposing it to an environmental feasibility study. If the findings are negative we reject it, however important that project may seem for a given country.

We have also effectively co-operated with such state-run companies as Ukrzaliznytsia [Ukrainian Railroads], Ukravtodor [Ukr. Motorways], and so on. We share in the construction of electric power stations, telecommunication networks, and roads. We invest in Ukraine’s power industry, water supply, and a variety of municipal projects. Therefore I don’t think I have to convince anyone that EBRD is an important participant in the Ukrainian economy.

ЄБРР: поділяємо ризик на трьох
Тетяна Гончарова

Європейський банк реконструкції та розвитку відомий не тільки у фінансових колах України, про нього чули багато простих громадян. Не зовсім звична для українського вуха абревіатура ЄБРР постійно згадується по телебаченню і радіо, на неї посилаються газети. Однак не всі знають, у чому, власне, полягає відмінність цієї міжнародної фінансової установи, котра знаходиться в Лондоні, од інших відомих банків. Чим займається ЄБРР, яка його роль у реконструкції та розвитку економіки України та інших країн, наскільки велика потреба вітчизняного бізнесу в послугах саме цього банку. З такими запитаннями ми звернулися до виконавчого директора ЄБРР по Україні, Румунії, Грузії, Молдові та Вірменії Юрія Полунєєва.

Для довідки:
Юрій Володимирович закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету імені Т.Г. Шевченка, володіє двома іноземними мовами: англійською та арабською. В ЄБРР працює 7 років (посада виконавчого директора - виборна, термін обрання 3 роки).

Юрій Полунєєв: Насамперед, я хотів би підкреслити головну особливість нашого Банку: ми недарма називаємося Банком реконструкції та розвитку, наша мета - допомогти країнам у переході до ринкової економіки. Причому ринок ми безпосередньо зв’язуємо із встановленням демократії в країні. Саме в цьому й полягає унікальність ЄБРР та його головна відмінність од інших міжнародних фінансових установ та банків. Скажімо, Світовий банк займається подоланням бідності, соціальними питаннями, освітою. Валютний фонд підтримує фінансову стабільність, рух капіталів, а Європейський банк допомагає групі країн - сьогодні їх 27 - Центральної та Східної Європи. Ми не просто даємо гроші під які-небудь проекти, ми вибираємо ті, котрі стануть ще однією цеглинкою в побудові ринкової економіки. У деяких країнах ЄБРР - ледь не єдиний фінансовий інститут, здатний фінансувати проекти розвитку. Наприклад, у країнах Закавказзя, в Молдові, де в проектах дуже високий рівень ризиків, присутність ЄБРР є просто необхідною..

The Ukrainian: Юрію Володимировичу, давайте зробимо невеликий екскурс в історію вашого банку: розкажіть, коли він був створений, хто його акціонери.

Ю.П.: Історія коротка - Банку лише 12 років. Створений він за активної участі Франції та Німеччини, а ідея належала колишньому раднику президента Франції Жаку Атталі, котрий і став першим президентом ЄБРР. Серед акціонерів свого часу був і Радянський Союз, котрий тоді намагався поміняти свою економіку. Коли ж Союз розпався, у Банку з’явилися нові акціонери - колишні республіки СРСР, серед них і Україна. Багато розвинутих країн вважали мету Банку благородною і також приєдналися до акціонерів. Сьогодні в нас є виконавчі директори від США, Японії, Нової Зеландії, Австралії, Південної Кореї, навіть Мексики, Марокко та багатьох інших країн. Для них важливо не тільки допомогти країнам з перехідною економікою, але й віднайти для себе нові ринки збуту, створити єдиний простір Європи, де розмовляють однією мовою - мовою цивілізованого бізнесу.

The Ukr: Згодна, ідея справді дуже благородна. Але банк - установа не благодійна, а комерційна. Чи не виникало побоювання просто прогоріти?

Ю.П.: Зараз, через 12 років, у акціонерів немає жодних сумнівів у тому, що ідея виявилася перспективною. Більше того, вони ставляться до Банку ревно і прискіпливо: уважно вивчають його роботу, оцінюють прийняті рішення, відстежують ситуацію. Проаналізувавши вибірково процес переходу в деяких країнах, дійшли висновку - ЄБРР є важливим кредитором та інвестором перехідних економік. Частка Банку в іноземних інвестиціях у багатьох країнах - 10-15 відсотків. Це дуже високий показник. Коли Банк створювався, за головну мету було поставлено не максимізація фінансових результатів, а вплив на перехідний період через інвестування грошей в проекти. Але Банк, крім цього, виявився міцним і прибутковим.

Наша прерогатива - приватний сектор. 60 відсотків вливань ми робимо саме туди. Через кожні п’ять років перевіряємо, скільки грошей надійшло в країну і як вони працюють, потім затверджуємо нову стратегію Банку в даній країні. Якщо є перекоси, йдуть тверді дебати. От чому ми пильно розглядаємо кожен проект: що він дасть економіці країни з погляду ринкової економіки. Чи підсилить конкуренцію, чи впровадить у виробництво такий механізм, який допоможе підприємству стати флагманом свого сектора? Не приймемо проект, якщо він навіть обіцяє величезні прибутки, коли він носить спекулятивний характер. Прибутковість важлива, але вона не першорядна.

The Ukr: Тобто, теоретично кожен бажаючий може прийти в Банк, представити свій чудовий проект і одержати під нього кредит? От, наприклад, я захочу випускати свою газету і звернуся до вас по допомогу...

Ю.П.: Якщо ви зможете довести, що у вас буде 3 мільйони передплатників, що маєте власні десять мільйонів євро і, крім того, десять вам дасть інвестор, плюс відмінний бізнес-план, ми можемо розглянути ваше прохання і видати ще 10-15 мільйонів. У нас є свій департамент, який фінансує мас-медіа. Якщо ж справа у вас на 100 тисяч, то чи варто їхати в Лондон, щоб тільки марно витратити гроші? Ми вам порадимо звернутися в український банк мікрокредитування або до українського банку, що є агентом по наших кредитних лініях. Розумієте, нам не вигідно займатися дрібними проектами: часу й коштів вони забирають, як і мільйонні проекти. Малий бізнес ми фінансуємо через посередників: місцеві банки, венчурні фонди. По всіх країнах ми надали майже $2 млрд на кредити малому та середньому бізнесу. Через українські банки надали майже 27 тисяч кредитів малому бізнесу на загальну суму $186 млн. Крім того, навчили їх давати малі кредити для дрібного і середнього бізнесу. Наймаємо досвідчених консультантів, які вчать українських банкірів механізму кредитування, правильним підходам у роботі з клієнтом. Але саме вони нестимуть витрати по вивченню вашого проекту.

The Ukr: А якщо мій проект цілком відповідає вашим стандартам, на яких умовах ви працюватимете зі мною?

Ю.П.: Все не так просто. Для початку вам варто подзвонити в наше представництво й одержати всю інформацію, до речі, безкоштовно. А потім вирішуйте, але врахуйте: ми діємо за принципом поділу ризиків і вносимо тільки третину коштів (але не менше 5 мільйонів євро). Решту грошей шукайте самі: чи у власній кишені, чи запрошуйте інвесторів. З тими, хто не хоче ризикувати своєю копійкою, зв’язуватися не станемо. Плюс, звичайно ж, застава. Ми даємо “довгі” гроші в приватні руки на 5-7 років. Тому будьте готові до того, що вас перевірятимуть і перевірятимуть. А хто ви така? Звідки у вас кошти?

The Ukr: И відразу з’явиться податкова...

Ю.П.: Із клієнтом ми працюємо за умови конфіденційності. Але Банк має бути впевненим: гроші не вкрадені, не взяті з бюджету країни, не кримінального походження. А оскільки банк - установа консервативна й бюрократична, то розгляд проекту може тривати й півроку, й десять місяців. Коли проект доходить до ради директорів, його чекає новий іспит.

The Ukr: Ви говорили про те, що спекулятивні проекти не розглядаєте. А є ще якісь обмеження?

Ю.П: Так, ми не маємо справ із гральним бізнесом, з виробництвом алкоголю, тютюновою продукцією. Однак бувають і винятки, оскільки ми намагаємося бути гнучкими. Наведу приклад. Купила французька фірма у Вірменії відомий коньячний завод “Вірменський бренді” і звернулася до нас по допомогу. В банку довго йшли дебати: підтримаємо французів - порушимо власні принципи. А для економіки Вірменії, де мало великих підприємств, коньячний завод дуже важливий: приходить потужний інвестор. За ним - тисячі фермерських господарств, що вирощують лозу, яким і підуть наші кредити. Після гарячих суперечок було вирішено: кредит надати.

The Ukr: А потім молдавські тютюнники, ремствуючи на своє скрутне становище, також звернуться до вас...

Ю.П.: Тоді й будемо розглядати їхні проблеми.

The Ukr: Юрію Володимировичу, чи багато було за час існування банку вдалих проектів з України?

Ю.П.: Чесно кажучи, дістати такий проект за наших твердих вимог - велика удача. Ми й самі шукаємо цікаві пропозиції. Але, скажемо, коли до нас звернулася акціонерна судноплавна компанія “Укррічфлот”, то вони надали саме те, що потрібно. Недавно підписали третій договір про кредит на $30 млн. Ми дуже задоволені співробітництвом: “Укррічфлот” надійний партнер і акуратний платник. Зараз їм знадобився кредит на спорудження нових суден. Добре те, що гроші працюватимуть в Україні: замовлення розмістили на Миколаївському кораблебудівному заводі “Океан-Дамен”. Це нові робочі місця. Ми дали свою гарантію банку, до якого кораблебудівники звернулися за кредитом, хоча зазвичай виробник шукає кредити самостійно, адже оплачується тільки готова продукція. До речі, ЄБРР - отакий гібридний банк: ми надаємо кредити і гарантії, але можемо й інвестувати кошти в акціонерний капітал підприємств. З українських компаній серед наших давніх клієнтів - компанія “Олейна”, акціонерні товариства “Оболонь”, “Славутич”, ми співробітничали із знаменитою львівською кондитерською фабрикою “Світоч”, працюємо з найбільшим виробником комп’ютерів у Східній Європі - компанією “Квазар-Мікро”. У нашому списку також компанії “Івеко-Краз”, “Проктер енд Гембл”, “Бош Сервіс”, “Міжнародні Авіалінії України” та інші. The Ukr: Наскільки мені відомо, ваші кредити “працювали” і в українському держсекторі. Ю.П.: Так, ми не обминаємо держсектор. Тільки працювати там набагато клопітніше, ніж із приватними особами. В останньому випадку всі питання щодо гарантії повернення кредиту вирішує клієнт. Для держсектора треба прийняти рішення про створення спеціальних механізмів повернення кредиту, уряд має взяти на себе зобов’язання про виплати кредиту. Але трапляється, що грошей у державного підприємства бракує, тоді починаються проблеми.

До того ж ЄБРР не випадково називають “зеленим банком” - жодного проекту ми не приймемо без екологічної експертизи. Якщо експертиза “зарубає” проект, то хоч яким би він не був важливим для країни, ми все одно відмовляємо в допомозі.

У нас є успішний досвід співробітництва з такими державними структурами, як “Укрзалізниця”, “Укравтодор”, “Донбасенерго”, “Украєврорух” та іншими. Ми беремо участь у будівництві електростанцій, телекомунікацій, доріг. Наші гроші є в енергетиці України, у водопостачанні, у різних муніципальних проектах. На кінець минулого року сумарні зобов’язання по усіх проектах Банку в Україні склали більш ніж 1,4 млрд євро. Надзвичайно важливим є те, що Банк робить у Чорнобилі - керує, фінансує та координує роботи з будівництва нового безпечного укриття над четвертим реактором, що здійснюються за рахунок міжнародних грантів. Це - безпрецедентна за масштабами та складністю робота.

Гадаю, вже нікому не треба доводити, що ЄБРР - важливий учасник української економіки.