ДЕСЯТЬ ПРИКЛАДIВ УСПIШНОГО БIЗНЕСУ
White's Shandwick International продовжує серiю з 10-ти статей про успiшнi приклади ведення бiзнесу захiдними компанiями в Українi. Початок див. в "The Ukrainian" #2, 3/02.
№5. СOCA-COLA
Бiльше нiж просто напiй
Marcel Martin,
Country General Manager
Марчел Мартiн,
генеральний директор
в Українi
За iнформацiєю ВВС, нинi два найвiдомiшi у свiтi символи стосуються не великих релiгiй, а двох ... продуктiв - газованого напою темного кольору та скромного гамбургера. Червону бляшанку знає бiльше людей, нiж будь-який iнший символ. Форма пляшки - на другому мiсцi за впiзнаванням пiсля форми яйця, а вимова назви продукту - пiсля слова о'кей. Така сила реклами, чи що це? З часом надходить момент, коли торгова марка починає жити власним життям, i асоцiацiї навколо неї перетворюються на дещо вагомiше, нiж сам продукт. Жодного бренду це не стосується бiльшою мiрою, нiж "Кока-Коли".
З часу своєї появи у 1886 роцi, "Кока-Кола" стала одним з перших прикладiв нацiонального товарного знаку у Сполучених Штатах. Пiсля другої свiтової вiйни ознакою валютної свободи вважалися американськi сигарети, нейлоновi панчохи та "Кока-Кола". Збирання порожнiх бляшанок також давало прибуток i спричинило появу нових компанiй. Чи не є дивом те, що цей звичайний напiй, котрий надсилали американським солдатам як згадку про домiвку, перетворився на символ свободи бiльш нiж у 200 країнах свiту! Щодня його випивають по 225 000 000 лiтрiв!
Коли "Кока-Кола" з'явилася в Москвi одразу ж пiсля падiння берлiнської стiни, продаж моментально вийшов на дуже високий рiвень. Бо ця червона бляшанка уособлювала змiни в життi, була доступним, популярним подарунком. Подейкують, якщо чоловiк опинявся перед вибором, чим порадувати свою кохану - букетом квiтiв чи червоною бляшанкою, вiн вiддавав перевагу напою. Лише за пiвроку продаж зрiс з нуля до 44 % вiд усього обсягу ринку. Чому? Цей продукт втiлював прагнення свободи.
Компанiя "Кока-Кола" прийшла в Україну 1992-го, одразу ж пiсля проголошення незалежностi, i стала одним з найперших iноземних iнвесторiв. А 1998-го, у спiвробiтництвi з Hellenic Bottling Company, збудувала тут один з найпотужнiших у Європi заводiв по розливу напоїв (загалом iнвестувала понад $280 млн). Бiльш нiж 80 % всiєї сировини - українськi. Вода береться iз свердловини, що знаходиться безпосередньо пiд заводом, на глибинi 390 метрiв, з вапняних басейнiв юрського перiоду. Дехто з недовiрою скаже: "Виявляється, це мiсцевий продукт, це не справжня "Кола". I буде неправий, бо якiсть продукту не рiзниться бiльше нiж на 2 %, що є усталеними стандартами виробництва "Кока-Коли".
На пiдприємствах "Кока-Коли" в Українi зайнято понад тисяча осiб, i лише троє з них - не українцi. На кожного безпосереднього працiвника компанiї створюється додатково, як наслiдок, 12 робочих мiсць. Сьогоднi "Кока-Колу" продають понад 50 000 торгових закладiв, майже кожний супермаркет, гастроном, ринок, кiоск. I так само, як i в рештi країн свiту, в Українi "Кока-Кола" - найулюбленiший безалкогольний напiй.
У ХХ сторiччi ще жодному продукту не вдавалося стати в такiй мiрi символом свободи та насолоди. Жодна торгова марка так безпосередньо не асоцiюється з надiями молодi, жоден iнший продукт не зробив так багато для розвитку почуття свободи вибору, думки та дiї, як проста пляшка шипучого темного напою, котрим ми всi насолоджуємося.
№6. Western NIS Enterprise Fund
Потрiбно бути несповна розуму,
щоб iнвестувати в Україну... чи це так?
Як мiсце для вкладення iнвестицiй - Україна лишається однiєю з найбiльших таємниць. Згiдно з iнформацiєю мiжнародних ЗМI, Україна, можливо, один з останнiх напрямкiв, куди будь-яка поважна iнвестицiйна компанiя спрямує грошi своїх клiєнтiв. Однак реальнiсть, здається, не спiвпадає з думкою медiа. Гривня є однiєю з найстабiльнiших валют в усьому свiтi, i була такою протягом вже трьох рокiв. Рiвень iнфляцiї набагато нижчий, нiж у багатьох країнах-кандидатах на вступ до ЄС. Вартiсть та якiсть робочої сили - однi з найпривабливiших у Європi. Обороти компанiй невпинно зростають. Єдине, що дiйсно викликає невдоволення у сьогоднiшнiх iнвесторiв, це оподаткування. Якщо економiчне вiдродження не було спричинене iноземними iнвестицiями, то що ж спонукало до такого значного стрибка? Не останню роль тут вiдiграло усвiдомлення українськими бiзнесменами того, що, граючи за мiжнародними правилами, можна i збiльшити економiчний потенцiал країни, i заробити самому реальний та законний прибуток.
Найяскравiше цей фактор простежується в результатах роботи компанiй, якi спiвпрацюють iз Western NIS Enterprise Fund. Цi українськi компанiї, з українським керiвництвом вiддали перевагу прозоростi у бiзнесi, мiжнародним бухгалтерським стандартам, щорiчним аудитам та здоровiй фiскальнiй полiтицi, котра базується на мiжнародних нормах. Внаслiдок таких дiй вони зараз стали лiдерами у своєму сегментi ринку. Багато з цих компанiй дуже прибутковi, мають стабiльний персонал, постiйних клiєнтiв. Western NIS Enterprise Fund вже iнвестував $58 мiльйонiв у 18 українських та молдавських компанiй, що виробляють все - вiд шоколаду до морозива, вiд пива до цегли. Крiм значних пайових iнвестицiй, фонд визнав за необхiдне надавати початковий капiтал i кредити невеликим компанiям, створюючи таким чином заклади мiкрофiнансування з 48 вiддiленнями по всiй Українi. Вони надають кредити новоствореним та зростаючим пiдприємствам. Бiльш нiж 70 % цих коштiв спрямовується у галузi торгiвлi та обслуговування, i - всупереч попереднiм побоюванням - рiвень порушення зобов'язань по виплатi кредитiв не перевищує 2 %.
Український бiзнес, здається, змiнюється з середини, i змiнюється на краще. Звiсно, iснують тi, хто досi вiрить, що тiньова економiка є єдиним засобом торгiвлi, але їх стає все менше. Ознаки змiн помiтнi всюди, з $500 мiльйонiв, iнвестованих в Україну 2001-го, лише 18 % становлять iноземнi iнвестицiї, включаючи матiнку-Росiю. Решта 82 % - це внески українцiв у своє майбутнє. Western NIS Enterprise Fund вiдiграє важливу роль в економiчнiй революцiї в Українi - з вiрою там, де iншi лише посмiюються, з довiрою там, куди iншi боялися навiть ступити. Чому вони досягли такого успiху? Можливо тому, що команда фахiвцiв з iнвестицiй зумiла поєднати потреби українського ринку з потребами їхнiх iнвесторiв i використала практичний, можна сказати, прикладний пiдхiд, а не просто гралася цифрами. Напевно, багатьом iншим захiдним iнвестицiйним компанiям варто було б покiнчити з хибною полiтикою прийняття рiшень з шикарних офiсiв у Лондонi та Нью-Йорка i усвiдомити: якщо вони хочуть якомога вигiднiше вкладати грошi своїх клiєнтiв, потрiбно зробити набагато бiльше, нiж постiйно читати Financial Times.