The Ukrainian

Volume 3/2005

Volume 2/2005

Volume 4/2002

LEAD FEATURE
Gentlemen, Keep Your Envelopes!

POLITIC
President's Launch Pad.

BUSINESS
A Passion for Innovation.

BUSINESS
Ten Business Success Stories.

PORTRAIT
The Unknown Side of Volodymyr Lytvyn.

PRESIDENT'S LAUNCH PAD
Oleksandr Yurchuk

There are not many places in Ukraine fit to be used as launch pads in the presidential campaign - in the sense of executive and legislative posts. At present, the key players in the political game have two options to consider: constitutionally scheduled (October 2004) or early elections. And so the scenarios of taking the presidential seat are worked out allowing for the temporal variable, based as a rule on the launch pad theory.

Take-Off

The said launch pads are of two kinds: open and latent (concealed). The categorisation is arbitrary, of course, but eleven years of operation of the Ukrainian political machine show that this approach makes it possible to single out the key patterns in the presidential campaign. Among the open launch pads are the posts of Prime Minister, Speaker of the Verkhovna Rada, and of course, the Chief Executive. Once a politician becomes Premier he is automatically referred to as the claimant to the highest executive post. Yevhen Marchuk headed the Cabinet in 1995-96 and ran for presidency in 1999. Had Premier Pavlo Lazarenko been able to avoid prosecution, he would have certainly taken part in the previous campaign. Another vivid example is Leonid Kuchma who was also a Premier.

The Speaker's seat is also traditionally regarded as a presidential launch pad. Two Speakers, Oleksandr Moroz and Oleksandr Tkachenko, tried to take off from that launch pad but failed. In fact, it is believed that the Speaker cannot become President by definition, because that seat is "unlucky." A parliamentary token...

Finally, the head of state is the most convenient launch pad. A brilliant approach is a simple one, precisely as demonstrated in 1999. Who but the President is best equipped to enlist economic, institutional, and budget resources to win the elections, especially if he makes up his mind to stay in office another term?

All the above-mentioned take-off positions have one thing in common: publicity and a high mobilising potential. In other words, the Premier and President are potential favourites of the election race. This thesis has never been challenged. The Speaker stands a somewhat weaker chance, his potentials are limited, but does occupy a priory advantageous position.

In addition to the classical launch pads, there are silo-like (latent) electoral "catapults". In other words, posts not used in the previous presidential campaigns but which may well be activated in new political conditions in 2004. Over the past several years presidential election scenarios have included the seats of the SBU chief, the Secretary of the National Security and Defence Council, the Head of the Presidential Administration, the Minister of the Interior, and the Kyiv Mayor. These posts are especially attractive politically, allowing to perform a simple but effective manoeuvre. At first one shows one's abilities as chief of the secret police (SBU) or at the head of the Presidential Administration, then becomes Premier - i.e., an almost official claimant to the presidential throne. That is why the said posts are "latent". They may surface at any moment, essentially changing the pattern of the power play.

To make the picture complete, it is worth mentioning "wandering" latent launch pads. These are hard to categorise using a single feature. For example, quite a few ambitious politicians covet the post of Minister of Emergency Management [officially known as the Minister of Emergency Situations]. Outwardly a "transient" post and ill suited for large-scale political games, but it suffices to remember the Russian Sergei Shoyga and his success during the campaign. Ukraine is a scene of constant man-made and natural disasters, so the appearance of a new energetic minister effectively coping with such emergencies may well raise him to the political wave-crest. As it is, the Ukrainian Emergency Management Ministry's budget amounts to some $900 million. Not bad at all. Provides enough room for manoeuvre. Among other "wandering" launch pads are the posts of the "Governor" of Donetsk oblast (the largest in Ukraine), currently occupied by Viktor Yanukovych, and Minister of Transport Hryhory Kyrpa who carried out a powerful promotional campaign illustrating his attainments in rail and air transport spheres. Add here the post of head of the National Bank of Ukraine. Currently held by Volodymyr Stelmakh, it may well be occupied by a politician trying to follow in Viktor Yushchenko's footsteps (Mr. Yushchenko's political launch pad was as Governor of the National Bank of Ukraine).

Landing Practice

Now is the time to consider implementing the launch pad theory, starting with public take-offs.

Speaker. Volodymyr Lytvyn, ex-Head of the Presidential Administration, took the central Verkhovna Rada seat with minimum support from the lawmaking audience (226 ayes). Still, he ought to be considered as one of the claimants to the presidential throne. The following options are possible.

Option 1. Change of position. The Speaker may vacate the "unlucky" seat at the head of the Verkhovna Rada and become Premier (this being a more advantageous position strategically). President Leonid Kuchma trusts Volodymyr Lytvyn and there is fair chance that he will approve him as the next Premier. Under the Constitution, the Prime Minister acts as President if the head of state resigns.

Option 2. Parliamentary successor. It is a more complicated political scenario, whereby the constitutional reform in Ukraine is to be accomplished by 2004, resulting in a new presidential-parliamentary system. There are no legal obstacles in the way of this constitutional transformation. In October 2002, the Constitutional Court deliberated a pertinent bill and its ruling was to the effect that, if one was displeased by parliament's enhanced role, one was free to change the VR architecture. The constitutional reform bill has it that, should the head of state resign, his post goes to the Speaker, in this case meaning Volodymyr Lytvyn.

President. Leonid Kuchma's second term expires in 2004 and he has no right to run for presidency again under the Constitution. Although he might, theoretically, the chance is too slim. Most likely, he will play out the head-of-state-appointed-successor scenario.

Prime Minister. Here the pattern looks quite simple. Premier is a potential successor to the President. Until the constitutional reform is accomplished, he is the official candidate for the highest executive post. Therefore, all it takes is occupying this bridgehead, then the road to victory will be open. However, the problem is that this launch pad is in the epicentre of the most sophisticated intrigue and getting there is extremely difficult.

Firstly, it is necessary to achieve a consensus between the executive and legislature with regard to the next Premier. This implies the formation of a coalition government - how is one to receive the MPs' support other than by meeting the MP groups' and factions' cadre demands?

Secondly, premiership is a target for "rockets" taking off from "latent" launch pads. The following cadre patterns are a possibility:

SBU chief - Premier - successor to the President;
Donetsk oblast "Governor" - Premier - leader in the presidential race
Head of the Presidential Administration - Premier - successor to the presidential throne.

Thirdly, one must be in the right place at the right time. One may become Premier in 2002, but the main thing is keeping the post till the autumn of 2004. The last to take off from the Premier's launch pad will win the race. In this sense, Leonid Kuchma has a strategic advantage; he will decide to stay in office till the end of the term or to resign and appoint his successor. What he will do is anyone's guess, so one can only figure out the most likely scenarios.

One conclusion can be made at this stage: 2003 will see the start of a presidential race on an unprecedented scale. Rockets will fly off latent and public launch pads. The Premier's seat will be the target of the most intensive attacks. If the one holding it is able to keep it, he will most likely be the next President.

So far Viktor Yanukovych, "Governor" of Donetsk Oblast, is considered the most likely candidate for the premiership. In fact, he is believed to stand a fair chance of keeping the post until the summer of 2003. Also, even when discussing him as the next premier, some regarded him as a presidential candidate. There is, however, an aspect that makes this possibility more remote; Mr. Yanukovych has a criminal record (a fact he has never tried to keep secret). Another possibility is that the Donetsk governor's actual mission as Premier is to prepare the launch pad for a different political figure.

Print version

Volume 4/2002

ТЕМА НОМЕРУ
Панове, заберiть "конверти"!

ПОЛIТИКА
Злiтна смуга для президента.

БIЗНЕС
Iнновацiйнi пристрастi.

БIЗНЕС
Десять прикладiв успiшного бiзнесу.

ПОРТРЕТ
Невiдомий Володимир Литвин.

ЗЛIТНА СМУГА ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТА
Олександр Юрчук

Українi не так багато мiсць, котрi можна використати як "стартовий майданчик" для президентських виборiв. Пiд "мiсцями" маються на увазi посади в структурах виконавчої та законодавчої влади. Сьогоднi всi полiтичнi гравцi розглядають два варiанти розвитку електоральної ситуацiї: вибори голови держави вiдбудуться у визначений Конституцiєю строк (жовтень 2004-го) або достроково. Саме з врахуванням такого "змiнного" фактора часу й вибудовуються моделi "захоплення" президентського крiсла, що базуються, як правило, на теорiї "стартового майданчика".

Теорiя старту

"Майданчики" бувають двох типiв - вiдкритi й латентнi (закритi). Звичайно, це досить умовний подiл. Але, як свiдчить одинадцятирiчний досвiд функцiонування українського полiтичного механiзму, такий пiдхiд дозволяє виявити основнi закономiрностi у проведеннi президентських кампанiй. До вiдкритих "майданчикiв" вiдносяться посади прем'єр-мiнiстра, спiкера Верховної Ради i, природно, голови держави. Як тiльки той чи iнший полiтик стає прем'єром, вiн автоматично потрапляє до числа претендентiв на головне крiсло країни.

Євген Марчук очолював у 1995-1996 роках уряд i балотувався на президентських виборах 1999-го. Якби прем'єр Павло Лазаренко зумiв уникнути судових неприємностей, то й вiн, без сумнiву, взяв би участь у минулiй виборнiй кампанiї. I такий наочний приклад - Леонiд Кучма, котрий, як вiдомо, керував свого часу Кабмiном.

Мiсце спiкера також традицiйно розглядається як "стартовий майданчик" для претендентiв на президентський престол. Два керiвники Верховної Ради - Олександр Мороз i Олександр Ткаченко - намагалися "злетiти" на вершину виконавчої влади, але "пуск" виявився невдалим. Навiть вважається, що спiкер не може стати президентом, оскiльки це крiсло є "нещасливим". Отака парламентська прикмета.

I, нарештi, найзручнiшою позицiєю для президентського старту є посада голови держави. Як кажуть, усе генiальне - просто. Що й було продемонстровано в 1999 роцi. Хто краще за всiх зможе мобiлiзувати економiчнi, органiзацiйнi та бюджетнi ресурси для електоральної перемоги? Звичайно, голова держави, котрий вирiшив покерувати країною ще п'ять рокiв.

Спiльна риса всiх зазначених стартових позицiй - публiчнiсть i високий мобiлiзацiйний потенцiал. Iнакше кажучи, прем'єр i президент є потенцiальними фаворитами електоральної гонки. Даний тезис нi в кого сумнiву не викликає. Трохи гiршi справи у спiкера, можливостi якого обмеженi, але й вiн знаходиться у вигiдному становищi.

Крiм класичних "стартових майданчикiв", iснують ще електоральнi "катапульти" шахтного (латентного) типу. Це посади, котрi досi ще не були задiянi у виборних президентських схемах, однак за нових полiтичних умов цiлком можуть бути використанi для досягнення перемоги на виборах 2004-го. Протягом останнiх кiлькох рокiв у президентських розкладах почали фiгурувати "крiсла" глави СБУ, секретаря Ради нацiональної безпеки та оборони, глави адмiнiстрацiї президента, мiнiстра внутрiшнiх справ, київського мера. Цi посади мають пiдвищену полiтичну привабливiсть, оскiльки дозволяють здiйснити нехитру, але ефективну стартову комбiнацiю. Спочатку людина демонструє свої здiбностi на посадi глави СБУ або керiвника президентської адмiнiстрацiї, а потiм стає прем'єром, тобто майже офiцiйним претендентом у президенти. Саме через це згаданi керiвнi крiсла є "латентними". Вони в будь-який момент можуть "проявитися", i в результатi виникне зовсiм iнший малюнок полiтичної гри.

Для повноти картини слiд згадати й про такий рiзновид "латентних майданчикiв", як "блукаючi". Їх важко класифiкувати за однiєю ознакою. Наприклад, сьогоднi дуже багато амбiцiозних полiтикiв змагаються за крiсло мiнiстра з надзвичайних ситуацiй. Здавалося б, ну як можна використати цю, загалом прохiдну посаду, для масштабних полiтичних iгор? Дуже просто. Досить згадати росiйського мiнiстра Сергiя Шойгу та його успiх на виборах. В Українi постiйно вiдбуваються техногеннi та природнi катастрофи, тому поява нового, енергiйного мiнiстра, котрий активно лiквiдовуватиме наслiдки стихiї, здатна пiдняти його на вершину "полiтичної хвилi". Лишається тiльки додати, що бюджет українського мiнiстерства з надзвичайних ситуацiй становить близько $900 мiльйонiв. Непогано, чи так? Загалом є де розгорнутися.

До "блукаючих" можна вiднести губернатора Донецької областi Вiктора Януковича (найбiльший регiон України) i мiнiстра транспорту Григорiя Кирпу, який провiв потужну PR-кампанiю у залiзничнiй та авiацiйнiй сферах. До категорiї "латентних майданчикiв" вiдноситься й посада глави НБУ. Не виключено, що на мiсцi Володимира Стельмаха опиниться полiтик, який намагатиметься повторити успiх Вiктора Ющенка. Нагадаємо, що Вiктор Андрiйович стартував у велику полiтику саме з крiсла керiвника провiдного банку країни.

Практика посадки

Тепер саме час розглянути практичне втiлення теорiї "стартових майданчикiв". Почнемо з вiдкритих (публiчних) стартiв.

Спiкер. Екс-глава адмiнiстрацiї президента Володимир Литвин очолив Верховну Раду з мiнiмальною пiдтримкою сесiйного залу ("за" 226 голосiв). Однак його слiд розглядати як одного з претендентiв на президентський престол. Можливi такi варiанти "розкрутки" Литвина.

Варiант 1: змiна позицiї. Спiкер може залишити "нещасливе" крiсло голови ВР i зайняти вигiднiшу (в стратегiчному планi) посаду голови уряду. Президент Леонiд Кучма довiряє Литвину, i не виключено, що саме вiн стане прем'єром-наступником. Вiдповiдно Конституцiї , глава Кабмiну виконує президентськi функцiї в разi дострокової вiдставки голови держави.

Варiант 2: парламентський спадкоємець. Це складний полiтичний сценарiй, за яким до 2004 року в Українi завершиться конституцiйна реформа. В результатi з'являється нова форма правлiння - президентсько-парламентська. Жодних юридичних перепон для подiбної конституцiйної трансформацiї не iснує. Ще в жовтнi 2002-го Конституцiйний суд розглянув вiдповiдний законопроект i винiс вердикт: якщо комусь подобається посилення ролi парламенту, то можна смiливо мiняти архiтектуру. А в проектi конституцiйних змiн передбачається, що в разi дострокового закiнчення повноважень голови держави його наступником стає...спiкер. Знову "спливає" Володимир Литвин.

Президент. У 2004 роцi закiнчується другий строк президентських повноважень Леонiда Кучми, i вiн (за Конституцiєю) не має права балотуватися втретє. Теоретично iснує можливiсть того, що Леонiд Данилович пiде на такий крок, однак вона не дуже велика. Найiмовiрнiше, президент зiграє чiльну роль у сценарiї "голова держави, котрий призначає свого наступника".

Прем'єр-мiнiстр. Здавалося б, схема дуже проста: глава Кабмiну є потенцiйним змiнником президента. До завершення конституцiйної реформи прем'єр - це офiцiйний "спадкоємець" голови держави. Отже, досить зайняти даний плацдарм, i шлях до перемоги вiдкритий. Проблема полягає в тому, що "стартовий майданчик" знаходиться в епiцентрi найскладнiших iнтриг, i пробитися туди дуже важко.

По-перше, необхiдно досягти консенсусу виконавчої та законодавчої гiлок влади вiдносно кандидатури прем'єр-мiнiстра, що передбачає створення коалiцiйного уряду. А як iнакше забезпечити пiдтримку сесiйного залу? Тiльки через задоволення кадрових заявок депутатських груп i фракцiй.

По-друге, прем'єрська посада є мiшенню для "ракет", якi стартують з "латентних позицiй". Наприклад, можливi такi кадровi ланцюжки:

глава СБУ - прем'єр - наступник президента;
губернатор Донецької областi - глава Кабмiну - лiдер президентської гонки;
глава адмiнiстрацiї президента - прем'єр - "спадкоємець" вищої влади.

По-третє, слiд опинитися в потрiбному мiсцi в потрiбний час. Можна стати прем'єром у 2002 роцi. Однак головне - втриматися на цiй посадi до осенi 2004-го. Виграє той, хто останнiм стартує з прем'єрського "майданчика". В Леонiда Кучми у цьому вiдношеннi стратегiчна перевага: вiн вирiшує, залишатися до кiнця своїх повноважень чи достроково передати владу. Вгадати його дiї неможливо. Лишається тiльки прораховувати найвiрогiднiшi сценарiї розвитку подiй.

Поки що можна зробити такий висновок: у 2003 роцi почнеться унiкальний за своїми масштабами президентський старт. У "пусках" братимуть участь латентнi й публiчнi "ракетники". Виникне ажiотажний попит на крiсло прем'єра. Якщо його власниковi вдасться утриматися в сiдлi, то це й буде наступник президента.

Поки що на роль прем'єра-"наступника" "примiряється" губернатор Донецької областi Вiктор Янукович. Цiлком ймовiрно, що до лiта 2003-го саме вiн протримається у кабмiнiвському крiслi. Бiльше того, вже на етапi обговорення кандидатури Януковича на прем'єрство висловлювалися думки щодо його можливого президентського старту. Та є одна обставина, котра робить шанси донецького губернатора стати наступником дiючого глави держави вельми й вельми уявними. Це судимiсть Януковича, котрої вiн, до речi, й не приховує. Можна передбачити: мiсiя "хазяїна" Донецького краю на посадi прем'єра полягатиме у пiдготовцi "стартового майданчика" для iншої кандидатури.

Версия для печати