WTO Membership: Ukraine has no Alternative
Serhiy Lebedko

Ukrainian will have to join the WTO; there is no alternative. Just need to concentrate to reduce to a minimum the negative consequences

The World Trade Organisation (WTO), being a notably influential world body, currently numbers 145 member states sharing 95 % of world trade and 85 % of world GDP. Some 30 countries more are negotiating WTO membership; Ukraine is among them. In Ukraine, however, this issue continues to be debated: Does this country really have to become a WTO member? Those championing Ukraine's WTO membership stress that the advantages: extensive involvement in the international distribution of labour, Ukrainian products accessing foreign markets, a broader assortment of goods and services and providing a better foreign inland investment climate. Those opposing it insist that Ukraine will have to make concessions damaging to the domestic producer; that imports will increase and domestic output will reduce, that social tensions will mount, and that the Ukrainian agrarian sector will receive a lethal blow. People at the ANT Consulting Group believe that this negative attitude to WTO membership stems from myths, that Ukrainian society is ill-informed about the World Trade Organization. How will Ukraine actually benefit from WTO membership? Will the domestic producer have problems? If so what problems?

The Train Can not be Stopped

After the 10th meeting of the WTO Working Group* in Geneva, in February 2003, deliberating on Ukraine's WTO membership, this country stands a much better chance of becoming a member. Premier Viktor Yanukovych mentioned stepping up the preparation of Ukraine's application for WTO membership. This could be regarded as a Ukrainian breakthrough in the sphere of international trade, since Ukraine has managed to sign bilateral protocols with 70% of the WTO Working Group member countries.

It is also true that Ukraine has succeeded in resolving a number of matters, including some customs issues relating to Europe's elite club, transferring them from the Kyiv-Geneva-WTO to Kyiv-Brussels-EU axis. Several minor Ukrainian-US issues remain to be settled, mainly in regard to intellectual property. Leonid Kuchma and Vladimir Putin met in Yalta, in May, and agreed to help each other in terms of WTO membership. Some issues remain open. The Ukrainian President insists on revising the tariffs set forth in the Ukrainian-EU accords. Mr. Kuchma's current stand is explained by the Ukrainian aircraft manufacturing industry, domestic suppliers of agricultural products and the alcohol industry complaining about almost zero import duties being levied on products from EU countries.

Valery Khoroshkovsky, Minister of Economy and European Integration, believes that the technical aspects of Ukraine's WTO membership will be resolved in 2003, adding that Ukraine will most likely sign the WTO admission agreement sometime in 2004. For this to happen without problems, Kyiv must harmonise its customs laws [i.e., bring them into conformity] with those of the EU countries, lower the tariffs substantially (by 15-20 % in some sectors), and finally enact the Customs Code.

At present, the Ukrainian Establishment (unlike many other industrialists) is basically of the opinion that the domestic WTO membership political course should not be diverted from in any way. Staying away from WTO, Ukraine is not likely to assert its place even at the lowest echelons, as it has a weak low-technology economy that is least attractive to foreign investors and is run by inadequate managers and marketers. Those opposing Ukraine's WTO membership seem to overlook the fact that, through the Doha Round (a new round of talks with WTO countries scheduled to begin in the capital city of Qatar next year), Ukraine will have to negotiate liberalising its economy in keeping with the highest of world standards. Is it worth starting a new round of talks with countries with which we practically made every deal in 2002-03?

After Opening Frontiers

Experts at the Ukrainian Economy Ministry believe that, after the opening of the frontiers, yearly imports to Ukraine will increase by $5-6 billion, and that this will be offset by growing Ukrainian exports. Thus, at the expense of WTO foreign market distribution quotas, Ukraine will be able to increase its exports by almost half a billion dollars. Ukraine cannot remain outside WTO and operate in the world market independently; if it did, it would have to pay too dearly. Keeping abreast of a predictable situation is better than being exposed to all those fines and other penal sanctions levied on behalf of the international community. Such sanctions currently in effect in the US market cost Ukrainian businesses $350 million a year and $300 million in the EU market.

Ukraine's WTO membership will mean a fresh foreign inward investment impetus. Economy Ministry experts say it might amount to 1 % GDP - e.g., some $4-5 billion a year. This stems from the WTO's TRIMS [Trade-Related Investment Measures], meant to provide equal terms for the domestic and foreign companies in any given country. In other words, TRIMS prohibit any protection of the domestic manufacturer, so the Ukrainian businesses will have to take care of themselves single-handedly, learning to steer their ships in the world business ocean. George Soros says that such accords/agreements are heavily bent to favour international investors and multinational corporations. On the other hand, should Ukraine develop a favourable inland investment climate, quite a few investors elsewhere in the civilized world would reconsider their priorities and channel their money into Eastern Europe.

WTO membership will have a positive effect on the Ukrainian food and light industries, telecommunications, stock market, pipeline transportation, insurance, aircraft manufacture, rail and sea transport, education, medicine, banking, realty and tourist transactions.

Foreign Ministry experts further believe that the Ukrainian agricultural producers will access new markets after lifting all those customs restrictions, and that such access will amount to $2.2 billion. Also, the Ukrainian agricultural producers should not worry about the competition, as 95% of the agrarian market supply is provided by domestic producers. In addition, Ukraine can use the WTO agrarian state support quotas: $1.37 billion a year (even though several times smaller than that envisaged for the United States or Hungary). It is also true that the Agrarian MPs in Ukraine refuse to accept such Cabinet reasoning. Kateryna Vashchuk, leader of the Agrarian Party, says that lifting customs barriers (amounting to 50-60% in regard to certain commodity categories) in the way of imported farming goods will cause Ukrainian agricultural producers to be devoured by foreign companies, and that the existing high customs duties remain a reliable protection from the influx of cheap foreign agricultural products.

Experts with the Industrial Policy Ministry say that the domestic metallurgists will also benefit from Ukraine's WTO membership. After lifting the antidumping restrictions, Ukrainian steel exports will increase by $150-180 million a year, compared to about $6 billion worth of losses incurred by such restrictions. True, tax concessions will have to be cancelled in the mining and smelting sector, resulting in lower costs of Ukrainian products against Russia's output. The Ukrainian steel companies will have to compete in the international arena on their own, without support from the state, relying on technological innovations.

The Ukrainian textile and chemical industries are also supposed to benefit from WTO membership, although the Ministry experts provided no feasibility studies.. Losses will be Suffered

There is no denying the possibility of WTO membership having an adverse effect on the coal industry, radio electronics, and agricultural machine-building in Ukraine. Leading experts with the Ministry of Industrial Policy predict a grim future for the joint venture AvtoZAZ Daewoo. After opening the market, this company is bound to suffer $50 million worth of losses. To cushion the blow to the domestic motor car industry, the Ukrainian government has worked out compensatory measures, increasing the customs duty on second-hand foreign motor vehicles. Frankly speaking, some Ukrainian businesses are faced with sad prospects, considering that their products are not likely to compete with those supplied from abroad.

The Ukrainian woodworking, cabinet-making, and ship-building industries also stand much to lose if and when Ukraine joins the WTO. Lifting customs barriers will make them suffer about $320 million (at present, the Ukrainian furniture manufacturers and woodworking suppliers are covered by 25% customs import duty - good help, except that the European Union unequivocally demands zero import tax on such commodity groups).

The Ukrainian machine-builders are likely to suffer. The Industrial Policy Ministry's foreign economic contacts department says imports will increase to the tune of $500 million a year, and that it will be a heavy blow to domestic businesses. On the other hand, after joining WTO, the Ukrainian machine-builders will receive additional reserves to access new markets, especially in Southeast Asia and in the Middle East, due to a lower customs protection level.

Be it as it may, Ukraine will have to join the WTO; there is no alternative. Too bad this country does not seem to bother protecting its businesses and populace from any WTO membership negative effects. In fact, Ukrainian economists believe that their country has enough safety margin to survive the transition period, and then to go about speeding up the process.

Вступ у СОТ: альтернативи немає
Сергій Лебедько

Дуже впливова світова організації торгівлі (СОТ) нараховує у своїх лавах 145 країн. На її частку припадає 95 % обсягів світової торгівлі, 85 % світового ВВП. Зараз близько 30 країн ведуть переговори про свій вступ до організації, серед них і Україна. Однак у суспільстві не змовкають суперечки: чи потрібно нам приєднуватися до СОТ? Прихильники підкреслюють вигоди - широка участь у міжнародному розподілі праці, доступ української продукції на іноземні ринки, ширший вибір товарів і послуг, створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій. Ті ж, хто проти, запевняють: Україні доведеться піти на поступки, які зашкодять інтересам вітчизняних виробників, збільшиться імпорт, через що скоротиться власне виробництво, виростуть безробіття, соціальна напруженість, а крім того, це стане смертельним для українського сільськогосподарського сектора. На думку АНТ Consulting Group, негативне ставлення до вступу в СОТ базується на міфах: суспільство недостатньо інформоване про організацію. Що ж виграє країна насправді? Які виникнуть проблеми у вітчизняних виробників? Наскільки вигідне нам усім членство в СОТ?

"Локомотив" не зупинити

Після проведеного в лютому цього року в Женеві 10-го засідання Робочої групи*, де розглядалися питання вступу України у СОТ, наші шанси стати членом авторитетної міжнародної структури різко підвищилися. Прем'єр-міністр Віктор Янукович заговорив про прискорення підготовки заяви для входження у СОТ. Це можна розглядати як "український прорив" у сфері міжнародної торгівлі, оскільки нам вдалося підписати двосторонні протоколи з 70 % держав, які входять у Робочу групу.

Загалом Україні вдалося владнати багато питань: вирішити деякі митні питання з "Елітним клубом Європи" та перевести їх з осі Київ - Женева - СОТ у площину стосунків Київ - Брюссель - ЄС. А з Вашингтоном лишилося погодити деякі моменти непринципового характеру, в першу чергу - у сфері інтелектуальної власності. А також домовитися з Росією (під час травневої зустрічі в Криму Леоніда Кучми і Володимира Путіна) про взаємну підтримку на шляху до СОТ. Хоча є й не вирішені питання: Президент України наполягає на необхідності перегляду досягнутих домовленостей з ЄС, що стосуються тарифних ставок. Реакція Кучми обумовлена скаргою українських авіаторів, виробників сільгосппродукції та спирту про введення майже нульових тарифів на експорт продукції з країн Євросоюзу.

На думку міністра економіки і з питань європейської інтеграції України Валерія Хорошковського, технічні питання щодо приєднання до ВТО нам вдасться вирішити у 2003 році, а от підписання Документа про входження до ВТО найімовірніше припаде на 2004 рік. Щоб це відбулося без перешкод, Києву слід найближчим часом гармонізувати своє митне законодавство з країнами ЄС та істотно (на 15 - 20 % по деяких галузях) скоротити тарифи, а також прийняти Податковий кодекс.

Зараз у середовищі українського істеблішменту (чого не скажеш про багатьох наших промисловців) превалює думка, що "вітчизняний локомотив", який взяв курс на COT, не повинен зупинятися. Знаходячись вдалині від COT, навряд чи нам вдасться підняти конкурентоспроможність економіки. Навпаки, Україна може закріпитися в групі країн "останнього ешелону" з малоефективною, не дуже привабливою для інвесторів низькотехнологічною економікою з відповідним рівнем менеджменту й маркетингу. При цьому супротивники вступу України у ВТО не беруть до уваги головне: нам після завершення Doha Round (нового раунду перегорів між країнами СОТ, що розпочнеться в наступному році в столиці Катару) доведеться "стартувати" на переговорах при вищому рівні лібералізації світової економіки. А чи варто починати новий переговорний процес із країнами, з якими практично вже домовилися в 2002-03 рр.?

Коли кордони "відкриють"

За розрахунками експертів Мінекономіки України, після "відкриття кордонів" щорічне зростання імпорту в нашу країну збільшиться на $5-6 млрд, що має компенсуватися зростанням українського експорту. Наприклад, за рахунок квот, які розподіляються на зовнішніх ринках тільки для членів COT, Україна зможе збільшити свій експорт майже на півмільярди доларів. Лишатися поза COT і гуляти самостійно на світовому ринку наша країна не може. Це обійдеться дорожче. Краще знаходитися у передбачуваній ситуації, ніж постійно потрапляти під "штрафні й інші каральні санкції" світового співтовариства. Наприклад, зараз заборонні заходи на ринку США коштують українським підприємствам $350 млн за рік, а на ринку країн ЄС - $300 млн.

Приєднання до COT стимулюватиме надходження іноземних інвестицій в Україну. За розрахунками фахівців Мінекономіки, вони можуть становити понад 1 % ВВП, тобто приблизно $4-5 млрд за рік. Це випливає з положень Угоди, зв'язаної з торгівлею інвестиціями (TRIMs). Документ розроблений таким чином, щоб гарантувати однакові умови вітчизняним і закордонним компаніям на території будь-якої держави. Інакше кажучи, згідно з TRIMs, захист вітчизняного виробника забороняється. Українські підприємства повинні самі про себе турбуватися, вчитися керувати своїм кораблем у безбережному ринковому океані. За твердженням світового фінансиста Дж. Сороса, ці угоди мають "великий крен" на користь міжнародних інвесторів і багатонаціональних корпорацій. Якщо ж інвестиційний клімат сподобається закордонним капіталовкладникам, то вони різко змінять вектор своєї діяльності, наприклад, на східноєвропейському плацдармі.

Приєднання до COT має позитивно вплинути на розвиток харчової та легкої промисловості, телекомунікацій, фондових ринків, трубопровідного транспорту, страхування і зв'язку. Від членства у COT зможуть виграти літакобудування, залізничний і морський транспорт, сфери освіти й медицини, банківських, ріелтерських і туристичних послуг.

Фахівці Мінекономіки вважають, що після зняття митних обмежень українські сільгосппідприємства одержать нові ринки збуту на суму в $2,5 млрд. Нашим аграріям не варто турбуватися з приводу конкуренції з боку зовнішніх виробників, оскільки в Україні 95 % попиту на сільгосппродукцію задовольняється вітчизняними структурами. До того ж Україна може скористатися встановленою для неї COT квотою на держпідтримку сільського господарства - $1,37 млрд на рік. Хоча це в кілька разів менше, ніж передбачено, наприклад, для США й Угорщини. До речі, народні депутати від аграріїв такі доводи уряду не приймають. На думку керівника Аграрної партії України Катерини Ващук, скасування митних бар'єрів на шляху сільгоспімпорту (по деяких групах сільгосппродукції мита становлять 50-60 %) призведе до поглинання українського сільгоспринку іноземними компаніями. А високий рівень мита поки що надійно захищає Україну від напливу дешевої закордонної сільгосппродукції.

Українські металурги, за розрахунками експертів Мінпромполітики України, дістануть вигоду від вступу України у COT. Шляхом зняття антидемпінгових обмежень український експорт збільшиться на $150-180 млн за рік. Натомість втрати вітчизняних металургів од застосування антидемпінгових санкцій можуть скласти приблизно $6 млрд. Правда, доведеться скасувати пільги у гірничо-металургійному комплексі, які дають більш низький рівень цін на українську продукцію в порівнянні з російською. Без державної підтримки українським металургам доведеться конкурувати на міжнародній арені тільки за рахунок технічних нововведень.

Повинні виграти від приєднання до COT й українські текстильники та хіміки, хоча фахівці міністерства не обгрунтували свого прогнозу конкретними даними.

Без втрат не обійдеться

Скажемо відверто: вступ у COT може негативно відбитися на вуглевидобувній і радіоелектронній промисловості, сільськогосподарському машинобудуванні України. Не в кращій ситуації виявляться енергетика й автомобілебудування. Провідні фахівці Мінпромполитики намалювали сумну картину для СП "АвтоЗАЗ Dаеwоо". Внаслідок відкриття ринку збитки заводу можуть бути значними - $50 млн. Щоб пом'якшити удар по вітчизняному автомобілебудуванню, уряд розробив компенсаційні заходи, збільшивши мито на уживані закордонні авто. Перспектива, скажемо відверто, не дуже приємна для деяких українських підприємств, продукція яких при широкому відкритті ринків стане неконкурентоспроможною у порівнянні із аналогічною зарубіжною.

"Скрутно" буде й вітчизняним деревообробникам, мебельникам і суднобудівникам. Щорічні втрати підприємств трьох згаданих вище галузей від скасування мита можуть скласти приблизно $320 млн. У даний час наші мебельники й деревообробники знаходяться під 25 % захисним імпортним митом. Це їх добре "рятує". Але ЄС вимагає від України (зауважимо, досить наполегливо) встановити нульову ставку по цій товарній групі.

У програші можуть виявитися й українські машинобудівники. За розрахунками експертів департаменту зовнішньоекономічної діяльності Мінпромполітики України, ввезення продукції з інших країн збільшиться на $500 млн за рік, і це сильно вдарить по господарських інтересах наших підприємств. Хоча з іншого боку, після вступу до COT вітчизняні машинобудівники одержать додаткові резерви для освоєння нових ринків, зокрема, у Південно-Східній Азії і на Близькому Сході через зниження рівня митного захисту.

У будь-якому випадку Україні доведеться вступати у COT. Іншого шляху в нас немає. Шкода, що наша держава не готує ні бізнес, ні населення до можливих негативних економічних наслідків. На думку українських економістів, Україна має достатній запас міцності, щоб пережити труднощі перехідного періоду, а потім навіть розпочати прискорений рух нагору.