ALL-UKRAINE DELUGE
Olga Korosteleva

ROTTEN PLACES

"Have a seat," invited the woman then suddenly yelled, "No! Not there; that armchair's wet through!..."

The couch and the two beds had been placed in the centre of the room and the carpets and runners were wet through. The wall, dark with mould, was dripping too and there were small puddles on the floor. In the next room the water oozed up from the floor. "I can't mop it up quick enough," complained Viktor Pletnev as he meet me with a dripping rug.

People living at 13-A 50 Years of October Street are a long-suffering lot. The problem was noticed some time ago when something went wrong with the central heating system in the five-story block of flats (mostly tenanted by former coal miners), which was followed by underflooding. The Donbas [Donets Coal Basin] appears on the surface to be dry and short of water. However underneath the chain of hills flow numerous powerful rivers. When coal was being extracted these currents were kept under control and monitored. In 1994, four mines were closed in Stakhanov. The same misfortune has befallen coal industrial areas in the neighbouring towns of Brianky, Pervomaisk and Kirovsk. No longer monitored or controlled the mine waters soon found their way to the surface, flooding blocks of apartments and even whole residential areas. The Pletnevs are pensioners who live in a construction workers' settlement that suffered the same lot. The affected area includes over 2,000 buildings and premises.

Stare Davydkove, a village in Zakarpattia [Transcarpathian oblast] has suffered from floods for a number of years

Село Старе Давидково Закарпатської області від повенів потерпає вже не перший рік

"We had some repairs done in the summer, but there was not a trace left by the winter. We don't go to bed before spreading double oilcloths, but they are poor protection against the water. My wife had complex surgery recently and she has to keep warm; they change the dressing every day. How can we live in such inhuman conditions? Of course, we'd have moved out of this rat hole long ago and bought a new home if we had the strength and the money. Now we have niether," complains Viktor Pletnev.

Rotten places. Anatoly Tolstoukhov, MP, Chairman of the Ukrainian Ecological League, believes that such places make up 17 % of the national territory. More than 15 of 48 million residents of Ukraine live in such flooded areas (e.g., Donets-Prydniprovia, Polissia, Kherson, Kharkiv, Odesa, Zaporizhzhia, and Mykolayiv oblasts, as well as the Crimea). There was a landslide in Dnipropetrovsk in 1999, that instantly destroyed a nine-story block of flats, a school, and two day-care centres and 3,650 residents had to be resettled. At approximately the same time several villages in Pavlohrad district sank into the flood-lands of the river Samara because of mining works. The residents of some 15 high-rise blocks of flats had to be resettled in Kherson and Kharkiv because of underflooding. People living in 650 homes in Kherson are exposed to constant perils. Add also recurrent floods in Zakarpattia destroying hundreds of villages. Damage is done to homes, enterprises, utility lines, roads, bridges, gas and oil pipelines. Experts estimate the annual economic losses, incurred by the underflooding of urban and suburban areas, at UAH 2.2 billion.

How did Ukraine come to suffer from all this? "The quickening underflooding rate is explained, on the one hand, by weather fluctuations and by man-made calamities on the other hand," reads a memorandum of the Presidium of the Ukrainian Academy of Agrarian Sciences, addressed to the President of Ukraine. There is little one can do about changes in the weather, of course, but man-made disasters can usually be traced to their cause. Lets discuss some of these.

DEAD SALT

Man-made disasters invariably point to ill-considered or even criminal acts. Mines are closed ignoring scientists warnings of the grave consequences, such as underflooding and methane discharges. Carpathian forests chopped down to make a quick profit, laying bare mountain slopes and exposing local villages to the consequences. Water reservoirs and reclamation projects built without prior feasibility studies. In fact, these reservoirs alone have raised the water table by an average of 6-8 metres. The "great irrigation campaign", meant at one time as a cure-all for agriculture, is becoming a tragedy. It is estimated damage to farmlands caused by water amounts to UAH 9 billion. Apparently by upsetting the natural water balance we have lost 600 million tons of topsoil, including 20 million tons of humus. His estimated that water brings 6-7 t of salts per hectare every season eventually, forming soils good only for drying fish, not harvesting. Such alkalinization, bogging, and erosion produce the sad result of soil degradation. So it is not surprising that even such fertile areas as Kherson oblast show 1.5 or even 2.5 times lower yields. In the years of "great irrigation" 57% of soils thus treated lost some fertility. Unless the situation changes, Ukraine's recent past as a chernozem treasure-trove will become a legend in a decade.

Water having such a disastrous effect on soils is not good news for our rivers and seas, either. At present the Azov and Black sea bays and coves are a mortal threat to a lot of marine species. Biologists have more than once pointed to the extinction of several species of marine life. But this is not the worst possible consequence.

FROM SCARCE FISH TO A DWINDLING POPULACE

A strange emergency took place down the Kindrativska Pit in Horlivka several years ago. No explosion, no fire, no cave-in, but miners were dropping dead one after the other. It was only after testing the ground waters that the reason became clear: lethal toxic agents. In Horlivka at the time there was a chemical factory and the production was amalgamation Stirol [Styrene]. Dangerous chemicals had leaked. A special commission was formed to investigate the case. It worked for a long time but pointed no accusing fingers. No causes of the emergency were officially established. The victims were buried and the mine closed because it could not be safely operated. The chemicals factory followed shortly after, but Stirol is alive and kicking, ranking with Ukraine's five most hazardous chemical projects (e.g., Oriana at Kalush, Azot at Severodonets, state-run chemicals factory Zoria at Rubezhany, Togliatti-Odesa ammonia pipeline). Here the technologies are anything but progressive, dating from Soviet times, probably fraught with all kinds of the most unpleasant surprises

Sewage filtering systems constitute another serious problem. There are 3,000 such systems in Ukraine. From them come the phenol, heavy metals and other "exotic" additions in our tap water. Three years ago water caused an epidemic in a village in Mykolayiv oblast (Southern Ukraine) that was particularly virulent in children. The populace attributed it to "prospectors" trying to get into a pit with radioactive wastes. And again the investigation findings proved vague (strangely, all such emergencies, including the onslaught of alopecia in Chernivtsi and the poisoning of schoolchildren in Poltava, remain practically unexplained, as though caused by some mysterious aliens). Assuming that radioactive waste is permeated by water, one is reminded that there are 800 radioactive burial sites in the Exclusion Zone of Chornobyl and at the uranium mines in the vicinity of Zhovti Vody it is in the water-sealed pits. Should this water ever penetrate the Dnieper, Ukraine would become one huge Exclusion Zone. Incidentally, it nearly happened this winter. God had mercy on us, but who can tell what will happen next year?

NEW ECOLOGICAL AWARENESS

To say that the authorities are doing nothing about the water-environmental problems would be erroneous. Two years ago the Cabinet adopted two comprehensive programmes to protect the environment from hazardous water effects, along with a special forecast embracing a period till 2010. It is also true, however, that experts themselves cannot guarantee that any essential changes will occur as a result, because the situation has reached its critical peak after many years of inactivity. Also, as usual, the issue of financing these programmes remains open. In other words, it is a matter of good intentions staying on paper.

Not so long ago, the issue was debated by the Verkhovna Rada. A variety of proposals were voiced, including the construction of hydroelectric pumped storage power plants on the site of mines being closed. This sounds quite exotic as it assumes that they would kill two birds with one stone, generating electricity and preventing underflooding. Experts agree that an essentially new approach is required to the problem. For example, reducing rather than increasing the number of arable soils, while expanding forest belts and preserves. Also, new ecologically safe technologies in the industrial and agrarian sectors are required. Water must not be consumed as though coming from an inexhaustible source. Most importantly, solving this and other problems takes an entirely new ecological awareness, something we do not have at all. To re-equipe may take 15 years, but changing the mentality will take at least 25 years, some experts say. But the process must begin today or it could be too late, Ukraine could be engulfed by a deluge.

A street in Pavlohrad, turned into a river

Вулиця у Павлограді перетворилася на річку

No Man's Land?

I expect that these neat houses are comfortable and look clean inside. And their gardens are spick and span. The village of Marhalivka in the Vasylkivsky district, about 10 km from Kyiv, is a very pretty place - near a beautiful pine forest. So I am sure that the people living there are proud of their territory. Just drop a sweet wrapping in their garden and they will immediately reprimand you.

However, there is no a man's land nearby and here you can do what you want. There are no rubbish bins or rubbish collection. Everybody just dumps their rubbish in the forest. There is also a 24 hr bar. They are also dump their rubbish in the forest. However there are no complaints, no fines and no sanitary inspections. The rubbish just accumulates month after month. Now there is a rotting mountain of it in this otherwise beautiful forest. Rotting and untreated waste is a great breeding ground for some scary diseases that could start an epidemic. A lot start like that, with man's indifferent and careless attitude. And we all know the consequences.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПОТОП
Ольга Коростельова

ЗГУБНІ МІСЦЯ

— Сідайте, будь ласка, — запросила господарка й одразу запобігливо закричала: — Ой-ой, тільки не в крісло, воно мокре...

Мокрими виявилися висунуті на середину кімнати диван, два ліжка, килими й доріжки. Струмочки води стікали по чорній, запліснявілій стіні, збираючись у калюжі на підлозі. А в іншій кімнаті вода виступала безпосередньо з-під підлоги. "Не встигаю витирати", - поскаржився Віктор Іванович Плетньов, котрий зустрів кореспондента з ганчіркою в руках.

Мешканці будинку №13-а по вулиці "50 років Жовтня" давно не знають спокою. Спочатку п'ятиповерховий будинок, заселений переважно колишніми шахтарями, перестав нормально опалюватися. Пару років тому на нього обрушилося нове лихо - підтоплення.

Це лише зверху Донбас сухий і безводний. Всередині Донецький кряж перетинають могутні ріки. Коли видобували вугілля, плин водяних потоків був під контролем людей і техніки. Починаючи з 1994 року, у Стаханові закрили чотири шахти. Така ж доля у вугільних підприємств сусідніх містечок Брянки, Первомайська, Кіровська. І "визволені" шахтні води почали пробивати собі шлях нагору. В зоні затоплення опинилися не просто окремі будинки, а цілі селища й мікрорайони. Будмістечко, в якому мешкають пенсіонери Плетньови, в тому числі. А загалом у зоні затоплення - понад дві тисячі об'єктів.

— Влітку зробили ремонт, а до зими від нього сліду не залишилося. Лягаючи спати, стелимо на ліжку подвійні клейонки, але вони не рятують од води. Дружина недавно перенесла складну операцію, щодня роблять перев'язки, їй потрібне тепло. А тут такі нелюдські умови, — бідкається Віктор Іванович і додає: — Були б сили та гроші, щоб купити інше житло, давно б виїхали з цих згубних місць. Але, на жаль...

Згубні місця... На думку голови Всеукраїнської екологічної ліги, народного депутата України Анатолія Толстоухова, сьогодні до цієї категорії можна віднести 17 відсотків усього нашого житла. Понад 15 мільйонів осіб із 48-ми мільйонів населення України мешкають на підтоплених територіях. Крім Донецько-Придніпровського регіону, від цієї напасті потерпають Полісся і Херсонщина, Харків і Крим, Одеська, Запорізька, Миколаївська області.

Читачі, мабуть, пам'ятають, як у Дніпропетровську в 1999 році просочений підземними джерелами грунт поїхав і за мить зруйнував дев'ятиповерховий будинок, школу, два дитячих садки. З району лиха довелося відселяти 3650 осіб. Пам'ятають, як через розробку вугільних шарів у заплаві ріки Самари "потонуло" кілька сіл Павлоградського району. Через "зайву" воду довелося переселяти жителів понад п'ятнадцяти херсонських і харківських багатоповерхових будинків. Забули про нормальне життя господарі 650 будинків міста Краснодона. Я вже не кажу про часті закарпатські повені, котрі зруйнувала сотні сіл.

Разом із житловими спорудами потерпають і підприємства, підземні комунікації, руйнуються дороги, мости, нафто-, газо-, трубопроводи. За підрахунками фахівців, щорічні економічні збитки від затоплення міських і селищних територій оцінюються в 2,2 мільярди гривень!

Звідки ж звалилася на Україну ця біда? "Прискорений розвиток підтоплень обумовлений, з одного боку, коливанням клімату, а з іншого - техногенними причинами", - робить висновок президія Української академії аграрних наук у спеціальній записці на ім'я президента України. Ну, із кліматом, як кажуть, не посперечаєшся, оскільки ним завідує небесна канцелярія. А техногенні причини завжди мають земне авторство. Про них і поговоримо.

О, ПОЛЕ, ПОЛЕ, ХТО ТЕБЕ ЗАСІЯВ МЕРТВИМИ СОЛЯМИ?

Техногенні причини - це, насамперед, непродумані, якщо не злочинні дії людини. Закрили шахти, проігнорувавши попередження вчених щодо майбутніх затоплень і можливих виходів на поверхню газу метану. У гонитві за швидкою та легкою копійкою вирубали карпатські ліси, оголивши гірські схили і поставивши під загрозу місцеві села. Без глибоких наукових обгрунтувань будували водоймища, меліоративні системи. Тільки водоймища підняли грунтові води в середньому на 6-8 метрів. "Велике зрошення", покликане свого часу стати панацеєю для сільського господарства, сьогодні обертається справжньою трагедією, збитки сільськогосподарських угідь оцінюються приблизно в 9 млрд гривень. Через порушення природного водного балансу ми втратили 600 млн т поверхневого шару грунтів, у тому числі 20 млн тон гумусу.

Лише протягом одного сезону на деякі поливні землі разом із водою приходить по 6-7 т солей на гектар. У такому грунті лише тараню добре солити, а не хліб вирощувати. Засолення, заболоченість, ерозія грунтів призводять до деградації землі. Чи дивно, що навіть у таких благословенних місцях, як Херсонщина, врожайність падає у півтора, а то й у два з половиною рази? За роки "великої іригації" 57% зрошуваних земель перестали плодоносити. Якщо справа піде й далі такими ж темпами, то через десять років образ України "як чорноземної житниці" стане легендою, котра не має нічого спільного із дійсністю.

Вода, що так руйнівно впливає на грунт, не несе нічого хорошого річкам і морям. Сьогодні затоки Азовського та Чорного морів являють загрозу для багатьох видів їхніх мешканців. Біологи вже не раз відмічали тут загибель цілих акваценозів. І все-таки безриб'я - найменше із лих можливого апокаліпсису. А що ви скажете про безлюддя?

ВІД БЕЗРИБ'Я - ДО БЕЗЛЮДДЯ

Кілька років тому в горлівській шахті "Кондратьєвська" трапилася дивна аварія. Не було ані вибухів, ані пожеж, ані обвалів покрівлі; люди падали й гинули на місці без будь-яких видимих причин. Проби підземних шахтних вод показали наявність смертельно небезпечних отруйних речовин. У Горлівці на той час функціонувало два хімічних підприємства - хімзавод і об'єднання "Стирол". Напевно, хтось із них порушив правила техніки безпеки, і неконтрольована отрута пішла гуляти по підземних річках. На місці аварії довго працювала спеціальна комісія, але імені винуватця так і не встановила, як і самих причин біди. Людей поховали, шахту закрили через неможливість її подальшої безпечної експлуатації. Згодом закрили і хімзавод.

Verbytsky Bridge (Zakarpattia) after a flood

Такий вигляд мав Вербицький міст (Закарпаття) після повені

А концерн "Стирол" успішно працює. Між іншим, він входить до п'ятірки найнебезпечніших хімічних об'єктів України. Крім нього, у цьому списку калуcьке об'єднання "Оріана", північно-донецький "Азот", рубежанський держхімзавод "Зоря" і аміакопровід "Тольятті - Одеса". Технології цих хімічних гігантів, споруджених ще за радянських часів, дуже далекі від досконалості. Отже, в будь-який момент від них можна чекати неприємного сюрпризу.

Серйозну проблему являють фільтрувальні накопичувачі стічних вод, яких на території України аж 3000 одиниць. Це завдяки їм ми п'ємо воду з фенолом, важкими металами, іншими "екзотичними" добавками. Три роки тому питна вода спричинила епідемію цілого села в Миколаївській області. Особливо важко хворобу переносили діти. Жителі зв'язували те, що сталося, із намаганнями деяких збирачів металолому розкрити шахту з радіоактивними відходами. Правда, висновки вчених мужів знову були не дуже зрозумілими. (Дивна річ, але чомусь усі подібні справи - чернівецька алопеція, отруєння полтавських дітей на шкільній лінійці - завжди лишаються нерозкритими. Немов не свої напакостили, а інопланетяни). Отож, якщо версія з радіацією має підстави, варто нагадати про існування 800 радіоактивних могильників у Чорнобильській зоні й уранових рудниках міста Жовті Води, вірніше - їхніх затоплених кар'єрів. Якщо вода з цих кар'єрів потрапить у Дніпро, вся Україна стане одним суцільним Чорнобилем.

ПЛЮС НОВА ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ

Не можна сказати, що влада зовсім не займається проблемами водоекологічних катастроф. Два роки тому Кабінет міністрів затвердив дві комплексні програми щодо захисту від шкідливих впливів води зі спеціальним прогнозом до 2010 року. Правда, фахівці не беруться твердити, що навіть після повного виконання наміченого щось кардинально зміниться, - за багато років бездіяльності ситуація дійшла до критичної риски. А крім того, на реалізацію програм, як завжди, немає грошей. Тобто, поки що всі добрі наміри існують лише на папері.

Недавно питання розглядалося на сесії Верховної Ради. Звучали різні пропозиції, аж до таких екзотичних, як будівництво на шахтах, які закриваються, гідроакумулюючих електростанцій. Мовляв, можна одразу "вбити двох зайців": виробляли електроенергію і запобігти підтопленням. У чому солідарні фахівці, так це в необхідності зовсім іншого, відмінного від колишнього, підходу до вирішення самої проблеми. Наприклад, не збільшувати, а зменшувати кількість орних земель. А от лісів та заповідників слід мати більше. Потрібні нові, екологічно безпечні технології в промисловості та сільському господарстві.

І годі витрачати воду так, немов її запаси бездонні. А головне, потрібна зовсім інша, екологічна свідомість. З останнім у нас найгірше. Якщо технічне переозброєння можна завершити за 15 років, то на заміну психології вчені відводять не менш чверті століття. Але починати треба вже сьогодні. Інакше питання техногенних катастроф відпаде саме по собі - його просто не буде з ким обговорювати. Не знаю, як всесвітній, а всеукраїнський потоп нам буде забезпечений...

Нічия земля?

Б'юся об заклад, що всередині цих новеньких будиночків затишно і охайно. Та й на подвір'ях панує чистота. Село Мархалівка Васильківського району, що в десяти кілометрах від Києва,- чудове місце: поруч сосновий ліс. За своєю територією господарі доглядають причіпливо: спробуй кинути у дворі хоч обгортку від цукерки - одразу зроблять зауваження.

А за воротами - нічийна смуга. З нею можна не панькатися. Немає контейнерів для сміття? Викидай за паркан. Поруч з будинками бар, який працює цілодобово. Тут теж полюбляють викидати сміття саме під дерева. Ніхто ж зауваження не зробить, штраф не накладе, бо ніяке санітарне відомство цим селом не переймається. Сміття ж не вивозиться місяцями. Страшно дивитися, на що перетворюється чудовий ліс прямо на очах ...

Багато катастроф починалися саме так - з недбальства, байдужості. Чим вони закінчувалися, не треба, мабуть, нагадувати.