7 Finance Ministers met February 7-10 to discuss the situation in the money market, focusing on Dollar/Yen/Euro exchange rates. In fact, every man in the street should be keen to know about the situation.

For several months the media have focused on the Dollar/Yen/Euro rate decline, while citing mind-boggling sums in terms of the US trade and budget deficits. Of course, a national currency kept at a high rate of exchange earns it respect, but economists from euro-denominated countries are expressing concern about the continuing decline in the $, causing problems with their exports. The converse, however is that US exports prove increasingly competitive, causing a reversal in the US trade balance deficit. Experts know that one-third of Germany’s economy is export-oriented, with 10 % going to the US but another 20 % is contracted in the American currency. Last year Germany’s GDP went down by 0.1 %, for the first time in many years. European economists believe that further euro growth may have a most devastating impact on the EU’s strongest economies. In fact, there is an economical estimate that the every 10 % increase in the Euro will result in Europe’s GDP decreasing by 0.25 %.

Compared to Euro1.00:$0.825 in 2001, the rate has increased by almost 50 %. The Economist wrote (January 16, 2004) that the so called trade-weighted rate, the rate of the currency on a basket of major currencies, increased by only 25 %. Actually the dollar’s decline was the result of US Federal Reserve Chairman Alan Greenspan’s purposeful strategy, as a weak $ would help to balance the trade deficit, while a low ROI would promote growth in GDP. As the largest economy in the world a healthy US market is essential to world trade. The US discount rate is now 1 % compared to Europe’s 2 %, and 7 % in Ukraine. The cheapest $ for over 40 years. So now with the US economy steadily picking up the Federal Reserve could easily lift the discount rate. In fact many interpret the recent announcements of Alan Greenspan as meaning just that sometime fairly soon. Last year, US GDP rose 1.4 % in the first quarter to 4.0 % in the fourth quarter. Europe registered markedly lower rates: 0.1% - 0.6 %. Ukraine’s GDP increment looked rather good: 8 %. However, when stated in real money terms Ukraine’s 8% equals only $100 per capita while 4% in the US equals $1000 per capita.

As the discount rate goes down so of course does the cost of borrowing, hence this releases money into the economy, business becomes more active, and GDP improves. But this can also trigger inflation, a major worry (too much so think many economists) of the European Central Bank. It was by understanding this juxtaposition that George Soros earned his first billion dollars back in the 90’s. He believed that the pound sterling was overvalued in the market and would shortly go down dramatically despite the efforts of The Bank of England to support it. He arranged pound sterling loans and then converted the sum into German marks. He proved correct and the Ј collapsed in a few days by nearly 25 %. He then reversed the trade and fortunes worth billions of dollars were made. The same situation occurred during the Asia crisis. A similar scheme (perhaps not with the same integrity) was followed by some of our fellow countrymen when Ukraine had more than 10,000 % inflation rate (the worst crisis years 1990-1994). Commercial banks and private persons (not all, but those who were well connected) achieved loans in karbovantsi, for example, at 100 % annual interest. They converted to US dollars, bought apartments, cars or anything really then after a year or two (nobody returned their loans in time) they would repay the loans, with the devalued karbovantsi, then worth about a loaf of bread rather than a home. It was due to these questionable loans that the reserves of the Ukrainian Savings Bank got lost, along with the savings of a whole generation. By the way, all these loan contracts should be on record with the National Bank. The Government could have made the necessary adjustments but... Although returning this money today to the legitimate owners is practically impossible, making such information public knowledge would seem expedient.

The current US$ interest rate is not exciting. The Euro, despite its mind-boggling increment, and the higher interest rate was considered by some financiers as a new currency and may be not so secure so they preferred gold which pushed the price up by a $100 per ounce, to 10 year highs. Currency experts, aware of what was actually happening in the financial markets and prepared to take risks, earned 30-40 % on the Euro and 15-20 % on gold. So on what terms and how has Ukraine’s NBU kept its gold reserves. We know from NBU official statements about the growth in our gold reserves (from $4.7 billion, in February to $7 billion, by December last year). But these increments are pretty small by international standards ($500 billion in a stagnating Japan; $400 billion in China; $200 billion in Taiwan; $150 billion in South Korea; $115 billion in Hong Kong; $95 billion in Singapore; $77 billion in Russia).

So what will happen in the world financial markets? Despite the positive Euro aspects - e.g., increased buying power in Europe and/or lowering imported commodity prices, primarily with regard to energy supplies (paying Euro 30 per oil barrel selling at $25 two years ago, compared to Euro 20 today). However, it is interesting to note that oil exporters continue to insist on payments in US dollars rather than euros. Therefore, one may assume that the euro’s negative aspects still prevail over the positive ones. In fact, Europe would be better off with a weaker euro. European economics experts (not amateur political ones) believe that a rate of 1.30 has been set as the breach point and the European Central Bank will set about lowering interest rates if it reaches this level. Other countries exports are also suffering from the low $. Japanese exporters are particularly concerned. Japan single-handedly combated the plummeting dollar in 2003 to back its exports, spending 20 trillion yen ($185 billion) on currency interventions but which caused only a minor adjustment at the time and since then the Yen/Dollar has continued to increase to 105. In 2001 there was intervention by the central banks of the US, Europe and Japan to limit the decline in the Euro then down to 0,82 to the $.

So where should a man in the street keep his savings? It is probably too late to buy euros and gold, as both are probably close to their highest points. However, the US dollar is a different story; it is at its lowest point for more than 20 years so it could be a time to buy.

Economics is known to be half economic and half psychological and ‘moods of the mob’ are very hard to predict. One survey apparently found that you had the same 50 % chance of getting it right whether you flipped a coin or followed the advice of the economists so make your own choice.

Hа зустрічі міністрів фінансів семи найбільших країн світу, так званої Великої Сімки, що відбулася на початку лютого, центральною темою обговорення, звичайно, були гроші. А саме, валютний ринок - зростання курсів євро і ієни до долара. Ця ж тема хвилює і майже всіх пересічних громадян, незалежно від того, у якій країні вони живуть.

Вже кілька місяців засоби масової інформації рясніють повідомленнями про рекордне падіння долара відносно євро та ієни, називаються запаморочливі суми торгового й бюджетного дефіцитів США. Економісти з країн зони євро висловлюють зростаючу тривогу - низький курс долара створює проблеми для їхнього експорту. В той же час експорт із США стає все більш конкурентоспроможним, і дефіцит торгового балансу Америки знижується (тільки в листопаді він зменшився на $4 млрд). Добре відомо, що, наприклад, третина економіки Німеччини працює на експорт, 10 % цього експорту здійснюється у США, а ще 20 % - у країни, які використовують долар у взаємних з Німеччиною розрахунках. Торік ВВП Німеччини вперше за багато років скоротився на 0,1 %. На думку європейських економістів, подальший ріст євро може завдати серйозного удару по найміцнішій економіці Європейського Союзу. Економісти вже підрахували, що подорожчання євро на кожні 10 % призводить до скорочення темпів економічного зростання в Європі на 0,25 %.

У порівнянні з мінімумом, коли в 2001 році євро дорівнював 82,5 центам, він виріс майже на 50 %. Правда, як зазначає британський тижневик “Економіст”, так званий торгово-зважений курс, тобто курс стосовно кошика валют провідних торгових партнерів, збільшився тільки на 25 %. Загалом падіння долара - це цілеспрямована політика Алана Гринспена, глави Федеральної резервної системи США (ФРС), організації на зразок центробанку. Вона розрахована на те, що слабкий долар допоможе знизити торговий дефіцит, тобто збалансувати небажаний перекіс американської економіки - перевищення імпорту над експортом, а низька облікова ставка (тобто той процент, під який центральний банк країни дає кредити комерційним банкам.) допоможе зростанню ВВП. Облікова ставка у США зараз дорівнює 1 %, в Європі - 2 %, в Україні - 7 %. Ще ніколи за останні 40 років долар не був таким дешевим! І варто Алану Гринспену підняти облікову ставку, як курс долара почне зростати. Із офіційного коментаря до останнього засідання комітету ФРС можна зробити висновок, що період дешевих кредитів закінчується, але поки що вони продовжують енергійно оживлювати американську економіку: минулого року темпи зростання ВВП у США збільшилися з 1,4 % у першому кварталі до 4 % у четвертому. В Європі зростання ВВП було майже на порядок менше: 0,1 - 0,6 %. В Україні ріст ВВП був на дуже хорошому, на перший погляд, рівні - 8 %. Але в абсолютних одиницях він становить мізерну кількість - менше $100 на одну особу, тоді як у США це понад $1000.

Коли облікові ставки національної валюти знижують, вартість кредитів падає, в економіку надходить більше грошей, ділова активність зростає, темпи росту збільшуються. Однак росте й інфляція, і привабливість цієї валюти падає в очах міжнародних інвесторів, котрі намагаються вкладати кошти там, де прибутки максимальні. Саме так заробив свій перший мільярд Джордж Сорос у 80-х роках минулого століття. Він зрозумів, що фунт стерлінг має надто високий курс на ринку і ось-ось має “впасти” доволі драматично, навіть незважаючи на підтримку банку Англії. Він узяв кредит у фунтах, потім перевів його в німецькі марки. Його прогноз виявився правильним: фунт буквально за кілька днів “впав” майже на 25 %. Потім він вчасно зробив зворотний крок, і заробив свій законний прибуток. Таким же чином були зароблені мільярди на азіатській кризі, ту ж нехитру операцію здійснили деякі наші співвітчизники в часи інфляції, галопуючої зі швидкістю понад 10 000 % на рік (найбільш кризові роки 1990-1994). Комерційні банки і фізичні особи (не всі, звичайно, а що мали “вихід куди треба”) брали кредити в карбованцях (скажімо, під 100 % річних), купували на них або долари, або квартири, будматеріали. А через рік-два (у нас, як водиться, кредити в строк ніхто не віддає) повертали карбованці, що знецінювалися, коли на них уже можна було не спорудити будинок, а купити буханець хліба. Саме в цих прибутках і розчинилися гроші ощадбанку, а разом із ними й заощадження цілого покоління. До речі, всі ці кредитні договори повинні зберігатися в Нацбанку. При бажанні уряду їх можна було б проіндексувати (зрозуміло, колишнім позичальникам, представленим у Верховній Раді, таке й на думку не спаде). І хоч у повернення проіндексованих грошей важко повірити, але обнародування таких даних було б вельми цікавим.

Минулого року привабливість долара була невеликою, а євро, незважаючи на фантастичний зліт, здавався недостатньо надійною валютою для середніх фінансистів. І вони купували золото. Недарма торік воно подорожчало більш ніж на $100 за унцію. Фахівці вищого рівня, котрі розуміють, що відбувається на фінансових ранках, які вміють ризикувати, заробили за цей час гарні прибутки - 30 - 40 % на євро і 15 - 20 % на золоті. В цьому зв’язку цікаво знати, в чому зберігалися торік золоті валютні резерви нашої країни? Із офіційних заяв Нацбанку ми знаємо тільки про хороший ріст цих резервів у порівнянні з минулим роком (з $4,7 млрд у лютому до $7,0 млрд у грудні минулого року). Хоч на міжнародному фоні вони все одно сприймаються дуже скромно, майже нікчемно (для порівняння у Японії золотий валютний резерв - $500 млрд, у Китаї - 400, Тайвані - 200, Південній Кореї - 150, Гонконзі - 115, Сингапурі - 95, Росії - 77) .

Однак що ж відбуватиметься далі на світових фінансових ринках, незважаючи на позитивні аспекти високого євро? Маю на увазі, наприклад, вищу купівельну спроможність європейців або зниження цін на імпортні товари, і насамперед - на енергоносії (2 роки тому при ціні $25 за барель нафти вони платили 30 євро, а зараз тільки 20). Цікаво відзначити, що незважаючи на зміцнення євро, експортери нафти продовжують вести всі розрахунки в доларах. Загалом негативний вплив “сильної” валюти переважає над позитивними моментами. Із “слабким” євро Європі було б значно легше. Судячи з висловлень європейських економістів-учених, а не економістів-політиків, вже обраний граничний курс - 1,30, після якого Європейський Центральний Банк буде знижувати процентні ставки, або ж почнуться валютні інтервенції на користь долара. Японія в 2003 році, щоб підтримати свій експорт, сама боролася з падінням долара і витратила на валютні інтервенції 20 трильйонів ієн ($185 млрд), але цим лише трохи зм’якшила ріст ієни. До речі, падіння євро в 2001 році було зупинене саме спільними інтервенціями центральних банків Японії, Європи і США .

У чому ж населенню тримати свої заощадження? Напевно, купувати євро чи золото вже пізно, вони знаходяться поблизу своїх вищих оцінок, а от долар, схоже, досяг дна і буде рости.

Але економіка, як відомо, тільки наполовину економіка, а наполовину - психологія. В одному з досліджень якось зазначалося: підкидaючи монетку, ви маєте 50 % шансів на успіх вгадати “решку” чи “орла”; стільки ж шансів ви маєте, прислуховуючись до порад економістів. Отже, вибір за вами.